Стецьківка (Сумський район)

село Стецьківка
Свято-Димитріївська церква
Свято-Димитріївська церква
Свято-Димитріївська церква
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Сумський район
Тер. громада Сумська міська громада
Код КАТОТТГ UA59080270180098481
Облікова картка Стецьківка 
Основні дані
Засноване 1659
Населення 3702
Поштовий індекс 42303
Телефонний код +380 542
Географічні дані
Географічні координати 51°00′36″ пн. ш. 34°46′44″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
133 м
Водойми річки Олешня, Каланчак
Відстань до
обласного центру
13,4 км
Відстань до
районного центру
13,4 км
Найближча залізнична станція Суми
Відстань до
залізничної станції
12,5 км
Місцева влада
Адреса ради 40030, Сумська обл., м. Суми, пл. Незалежності, 2
Карта
Стецьківка. Карта розташування: Україна
Стецьківка
Стецьківка
Стецьківка. Карта розташування: Сумська область
Стецьківка
Стецьківка
Мапа
Мапа

CMNS: Стецьківка у Вікісховищі

Стецькі́вка (в минулому — Олешенка) — село в Україні, у Сумській міській громаді Сумського району Сумської області. Населення становить 3 702 особи. Колишній орган місцевого самоврядування — Стецьківська сільська рада.

Географія

Село Стецьківка знаходиться на березі річки Олешня в місці впадання в неї річки Каланчак, вище за течією на відстані 1,5 км розташовані села Руднівка і Кровне, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване селище Піщане. На відстані до 1 км розташовані села Радьківка і Кардашівка. Через село проходить автомобільна дорога Н07.

До обласного центру — 13 кілометрів.

Назва

Першопочаткова назва села була Олешенка.

Історія

На західній околиці села Стецьківка, на правому березі річку Олешня, виявлено поселення ранньої залізної доби. Історія села, як населеного пункту бере початок з 1659 року. Його засновниками вважаються п'ятеро козаків: Рудень, Стецько, Чайка, Переяславець та Чугаєв. Оскільки Стецько був за головного, то село вирішили назвати на його честь. В «Історико-статистичному описі Харківської єпархії» Філарет (Д. Г. Гумілевський) зазначає, що козак Стецько не хто інший як сумський отаман Стецько. Село було центром Стецьківської сотні, а територія сотні входила до складу Сумського полку.

На сьогодні відомі імена семи стецьківських сотників, серед яких старшинська династія Глуховцових.

За переписом 1732 року в Стецьківці нараховувалося 200 козаків, 733 підпомічників, 17 робітників, 60 підданих сотника Андрія Васильовича Савича, 88 підданих полкового писаря Євстафія Кияницина і 40 інших підданих, в школі два школяра — вчителі, всього 1124 чоловічих душ.

6 грудня 1844 року у слободі Стецьківка відкрилося народне училище — перший навчальний заклад. З 1855 року воно розташовувалося у квартирі дячка Дмитрівської церкви Олексія. Пізніше було реорганізоване в церковнопарафіяльну школу, яка на початку 70-х років XIX століття згоріла. На цьому місці 1874 року збудовано земське училище. Навчання в училищі тривало, незважаючи ні на війни, ні на революції. Після революційних подій 1917 року земське училище було реорганізовано в семирічну школу.

За даними на 1864 рік у казеній слободі, центрі Стецьківської волості Сумського повіту Харківської губернії, мешкало 2648 осіб (1301 чоловічої статі та 1347 — жіночої), налічувалось 409 дворових господарств, існували 2 православні церкви та винокурний завод, відбувалось 2 щорічних ярмарки[1]. На правому березі річки Олешні, на вигоні, на початку XX століття збудовано ще одне двокласне училище, де навчалося близько 100 учнів.

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 7600 осіб[2].

Визвольні змагання 1917—1921 років не оминули й Стецьківку. 9 січня 1918 року Суми і навколишні села захопили більшовики.

З наступом українсько-німецьких військ, 1 квітня 1918 року Суми та прилеглі села були звільнені від червоних.

З початком другої українсько-більшовицької війни 1919 року, 9 січня 1919 року Червона армія знову захопила Суми та прилеглу територію, до якої входила і Стецьківка. Але радянська влада в селі протрималася лише до серпня 1919 року. 14 серпня 1919 року село захопили денікінці.

29 листопада 1919 року у село втретє і в останнє прийшла радянська влада: частини 41-ї стрілецької дивізії 14-ї армії зайняли Суми, а потім і Стецьківку.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області», село увійшло до складу Сумської міської громади[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сумського району(1923—2020), увійшло до складу новоутвореного Сумського району[4].

8 серпня 2024 року близько 5-ї години ранку стався обстріл села, місцеві чули три вибухи. Масштаби руйнувань ще підраховується. На передньому фасаді школи не лишилося жодного вцілілого вікна, є тріщини на колонах. Також пошкоджені понад десять будинків місцевих мешканців. “Було два влучання, які пошкодили дах і фасад школи, повибивало вікна. В епіцентрі вибухів також будинки місцевих мешканців”, – розповів в. о. старости Стецьківського старостинського округу Микола Саченко[5].

Господарство

В селі є спиртзавод, комбікормовий завод, відділення Ощадбанку.

Відомі люди

Примітки

  1. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 3182)(рос. дореф.)
  2. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
  3. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області». kmu.gov.ua. Процитовано 25 жовтня 2021.
  4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  5. Жодного вцілілого вікна на фасаді та тріщини на колонах – наслідки обстрілу школи села Стецьківка Сумської громади. debaty.sumy.ua (ru-RU) . Процитовано 11 серпня 2024.
  6. Бондаренко Денис Олександрович. sumymemory.gov.ua (укр.). Процитовано 25 липня 2024.
  7. Головко Юрій Миколайович. sumymemory.gov.ua (укр.). Процитовано 31 липня 2024.

Джерела