Село Вири розташоване на березі річки Вир (головним чином на лівому), вище за течією примикає село Білани, нижче за течією на відстані 1.5 км розташоване село Кравченкове. Річка у цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці та заболочені озера.
Село засновано українськими козаками поблизу кордону Гетьманщини, на території Сумського слобідського полку. Одна з причин — втеча з Гетьманщини після Вічного миру Московії та Речі Посполитої. Назва села найвірогідніше походить від назви річки Вир, що завжди була швидкоплинною і бурхливою, з течією, схожою на клекіт, белькотіння (тобто вода в ній вирувала).[1]
Історія зруйнованих храмів села Вири. В 1672 році був збудований перший храм Трьох Святителів. Другий храм, що був побудований в ім’я Іоакима і Анни з приділом трьох Святителів, згорів у 1732 році. В 1738 році розпочалося будівництво нового трипрестольного храму козацьким старшиною Степаном Івановичем Кондратьєвим. Закінчував будівництво Михайло Кондратьєв, який подарував храму іконостас, ризницю та різний церковний інвентар. В 1879 році у Вирах існувало вже два дерев’яні храми. У 1882 році коштом парафіян у селі була споруджена мурована церква Всіх Святих за проектом харківського єпархіального архітектора Ф. І. Данилова. Коли був знищений храм, точно не встановлено, ймовірно це було у 30-х роках ХХ століття.[2] Храм Покрова Пресвятої Богородиці був споруджений під керівництвом місцевого майстра Тихона Єфімова в кінці ХІХ століття. Церква була чотириярусна з прибудованою дзвіницею. Церковні бані були вкриті золотом. Церква мала струнку архітектуру, багате внутрішнє вбрання, три паперті і два кліроси. Навколо церкви була муровано-металева огорожа. Цей храм стояв на березі річки Вир посеред села. На цьому місці зараз розташований Будинок культури. За спогадами старожилів, місцеві священики жили у скромних помешканнях. З особливою любов’ю згадували отця Семена — одного з останніх батюшок, що був уважним, людяним і співчутливим. Він добре знався на червонодеревному ремеслі і грав на скрипці. На жаль, на початку 30-х років ХХ століття радянська влада знищила Покровський храм. Спочатку зняли хрести на церкві, потім скинули куполи, храм пограбували і перертворили на колгоспну комору. Пізніше розібрали стіни на цеглу. Це було нелегко, бо, як згадують літні люди, будівельний розчин замішували на курячих білках.[3]
на 1864 рік у власницькому селі Сумського повітуХарківської губернії мешкало 4356 осіб (2162 чоловічої статі та 2194 — жіночої), налічувалось 475 дворових господарств, існували православна церква, винокурний і селітряний заводи[4].
Станом на 1914 рік село було центром Вирівської волості, кількість мешканців зросла до 5644 осіб[5].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.
В селі є археологічна пам'ятка: залишики гродища сіверян (VIII–X ст).
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 723-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Сумської області» увійшло до складу Річківської сільської громади.[6]
18 квітня 2023 року через обстріл російськими військовими села, померла від отриманих ран пенсіонерка, іще одна жінка була доставлена з травмою ноги до лікарні. Влучили по приватних будинках та городах. Всього випустили 7 снарядів з САУ та 5 ракет із реактивних систем.
Від російського обстрілу постраждало обійстя Галини Турчин. Вибухом зруйнувало літню кухню, сарай, погреб, повибивало шибки у вікнах[8].
24 березня 2024 року по селу був авіаційний удар та удар дрона-камікадзе. Пошкоджені дитячий садок та адмінбудівля, зруйнована школа[9].
Ніколенко Павло Вікторович (1979—2014) — боєць 91-го інженерного полку ЗСУ. Герой АТО. Загинув під час обстрілу російськими терористами з РСЗВ «Град» в районі міста Дебальцеве. Отримав осколкове поранення у груди. Поховали у рідних Вирах.
↑Беценко, Тетяна (2015). Лінгвістичне краєзнавство : походження географічних назв Сумщини (укр.) . Суми: Мрія -1. с. 74. ISBN978-966-566-639-4.
↑Книга Пам’яті Сумської області : в 3 т. — Т. ІІ Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / автор-упорядник О. М. Корнієнко (укр.) . Суми: Ярославна. 2007. с. 24. ISBN978-966-7538-17-0.
↑Книга Пам’яті Сумської області : в 3 т. — Т. ІІ Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / автор-упорядник О. М. Корнієнко (укр.) . Суми: Ярославна. 2007. с. 24-25. ISBN978-966-7538-17-0.
Археологічні пам’ятки Української РСР. — Київ, 1966. — С. 302.
Книга Пам’яті Сумської області : в 3 т. — Т. ІІ Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / автор-упорядник О. М. Корнієнко. — Суми : Ярославна, 2007. — 324 с., іл.
Алферов В. Р. Мои воспоминания. Найденная рукопись / В. Р. Алферов. — Суми, 2020. — С. 131-142, 184.
Беценко Т. П. Лінгвістичне краєзнавство : походження географічних назв Сумщини / Т. П. Беценко. — Суми : Мрія-1, 2005. — С. 74.
Хвостенко Г. Вири : села на карті Сумщини // Діалог. — 2003. — 1 трав. — С. 1.
Хвостенко Г. Де котить хвилі Вир // Сумщина. — 2008. — 12 квіт. — С. 3.
Священні землі прадідів // Білопільщина. — 2009. — 5 верес. — С. 3.
Білоус Л. До історії села Вири // Білопільщина. — 2011. — 29 січ. — С. 3.
Храмове свято села Вири //Білопільщина. — 2020. — 13 черв. (№67-69). — С. 7.
Плут М. Вири над Виром // Білопільщина. — 2021. — 16 січ. (№ 7-9). — С. 5 ; 23 січ. (№ 10-12). — С. 4 ; 20 лют. (№ 22-24). — С. 4 ; 3 квіт. (№ 40-42). С. 4 ; 10 квіт. (№ 43-45). — С.5.
