Янівський повіт (Російська імперія)

Янівський повіт
Губернія Люблінська губернія
Центр Янів
Створений 1867
Скасований 1918
Площа 1725,5
Населення 117 144 осіб (1897)
Найбільші міста Янів, Красник
Про сучасну адміністративно-територіальну одиницю в Польщі див. Янівський повіт.

Янівський повіт (рос. Яновский уезд, пол. Powiat janowski) — адміністративно-територіальна одиниця Люблінської губернії Королівства Польського Російської імперії. Існував у 1867—1918 роках. Адміністративний центр — місто Янів. Площа становила 1725,5 верст²[1][2].

Положення

Повіт лежав у південно-західній частині Люблінської губернії[1]. Обіймав площу 1725,5 верст²[1]. Межув на півночі з Люблінським, Красноставським і Ново-Олександрійським повітами, на сході — з Красноставським і Білгорайським повітами, на півдні — з Білгорайським повітом і Галичиною у складі Австро-Угорської імперії, на заході по Віслі проходила межа з Радомською губернією[3].

Західна частина повіту належала до басейну річки Вісли, південна частина — до басейну Сяну[4]. Територія повіту належала до Люблінської височини, поступово піднімаючись з південного сходу на північний захід[3]. У південно-західній частині повіту переважав піщаний ґрунт[4].

Історія

Янівський повіт утворений у 1867 році шляхом виділення зі складу Замостського повіту Люблінської губернії[3]. Припинив існувати після розпаду Російської імперії й утворення незалежної Польщі.

Адміністративний поділ

Мапа Янівського повіту, 1907 рік

На 1882 рік у повіті налічувалося 13 гмін, 2 міста, 4 осади (колишні містечка) та 250 сіл і колоній[3]. У 1905 році в повіті було 2 міста та 5 посадів[1]. Станом на 1913 рік повіт складався з 14 гмін[5]:

Населення

За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у повіті проживало 1 908 українськомовних: 1 460 українськомовних греко-католиків і 448 українськомовних римо-католиків[6].

У 1879 році в повіті налічувалося 75 767 осіб (36 663 чоловіків і 39 013 жінок)[3]. Розподіл за релігією був тоді таким: 65 569 католиків, 8275 євреїв, 1614 православних, 223 протестантів[3]. За станами населення поділялося: 52 669 селян, 6740 жителів посадів (осад), 5620 торговців, 5624 колоністів, 4052 міщани, 1496 відставних солдатів і членів їхніх родин, 717 шляхтичів, 30 священників[3].

За переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 117 144 особи[7]. Найбільші міста — Янів (7 919 осіб) і Красник (8 257 осіб)[7]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року[8]:

Мова Осіб Відсоток
польська 100 091 85,44 %
єврейська 11 642 9,94 %
російська 3 223 2,75 %
українська 1 404 1,20 %
інші 784 0,67 %
Разом 117 144 100 %

У 1901 році укладено 81 шлюб, народилося 4643 дітей (2404 хлопчиків, 2239 дівчаток), померло 2985 осіб (1452 чоловіків, 1533 жінок), природний приріст становив 1658 осіб[1]. Безземельних сімей було 2844 (12 465 осіб)[1].

Промисловість

Землі 163 209 десятин, з них належали дворянам — 78 811 десятин, селянам — 73 560 десятин, державні — 2207 десятин, шляхті — 567 десятин, посади — 3881 десятина, міста — 3967 десятин, інші володіння — 216 десятин[1]. Під садибами й садами було 5470 десятин, орних — 89 798 десятин, лугових — 5036 десятин, пасовищних — 8217 десятин, лісних — 49 096 десятин, незручних — 5592 десятин[1].

У 1902 році посівна площа становила 78 207 десятин, з яких було зібрано 3 789 393 пудів зерна[1]. Під картоплею було 9138 десятин, викопано 6 780 821 пуд, під льоном — 472 десятин, насіння зібрано 17 517 пудів і волокна 23 954 пудів, під коноплею — 433 десятин, насіння зібрано 13 654 пудів і волокна 19 940 пудів[1]. Лугів — 6553 десятин, з них 1464 заливних, сіна скошено 993 837 пудів[1].

Загальна кількість худоби становила 108 935 голів, з них коней — 21 732, рогатої худоби — 41 909, овець — 24 480, свиней — 20 814[1]. Підсобні та кустарні промисли були розвинені слабко[1]. Багато поміщиків у повіті займалися штучним розведенням риб[4]. Значний відсоток населення відправлявся на заробітки в інші губернії та закордон[1]. Налічувалося 159 фабрик і заводів, на яких працювало 640 осіб[1]. У 1901 році сума виробництва становила 883 915 рублів[1]. Торгівля була переважно дрібна, зосереджена у посадах та містечках[1].

Інфраструктура

На 1905 рік у повіті діяли лікарня, 26 початкових училищ, у яких навчався 2241 учень, 2 народні бібліотеки[1]. У 1879 році існували православні парафії в Янові, Отрочі та Браневі (останні дві у минулому були греко-католицькими парафіями)[3].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Яновский уезд // Большая энциклопедия. — 1905. — Т. 20: Чахотка легких — Ижица. — С. 757—758. (рос.)
  2. ↑ Янов, город Люблинской губернии // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  3. ↑ а б в г д е ж и Janów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 415. (пол.)
  4. ↑ а б в Люблинская губерния // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  5. ↑ Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913. — С. 147. (рос. дореф.)
  6. ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 362. (рос. дореф.)
  7. ↑ а б Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Наличное население в губерниях, уездах, городах Российской Империи (без Финляндии). Люблинская губерния. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 4 грудня 2016.
  8. ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку. Яновский уезд. www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly - Приложение. Справочник статистических показателей.

Література