Юрій Михайлович Вишневецький

Юрій Михайлович Вишневецький
пол. Jerzy Wiśniowiecki
Народився	1580[1]
Помер	не раніше 5 вересня 1618 і не пізніше 7 листопада 1618
Поховання	Буськ[2]
Країна	Велике князівство Литовське Річ Посполита
Діяльність	військовослужбовець
Alma mater	Альтдорфський університет[1], Інгольштадтський університет^d[1] і Падуанський університет[1]
Знання мов	латина[1] і італійська[1]
Посада	Київський каштелян[3], депутат^[d] і Черкаський староста^[d]
Конфесія	католицька церква[1]
Рід	Вишневецькі
Батько	Михайло Вишневецький[4]
Мати	Halszka Zenowiczówna^d[4]
Брати, сестри	Вишневецький Михайло Михайлович і Вишневецький Олександр Михайлович
У шлюбі з	Q130303035?[5]
Діти	Вишневецька Гальшка[6]

Герб Корибут

Юрій Михайлович Вишневе́цький (пол. Jerzy Wiśniowiecki; ? — 1617/1618) — руський князь герба Корибут, військовий та державний діяч Речі Посполитої. Другий представник роду, який став римо-католиком.

Життєпис

Син брацлавського та київського каштеляна, старости черкаського, канівського, лубенського, лоївського Михайла Вишневецького (1529—1584) і Гальшки Зенович (або Зеновичівни, † до 1594). Навчався в університеті міста Інгольштадт у 1594 р., в університеті Альтдорфа в 1595 р.[7]

1603 року розділив батьківські маєтності з братом Михайлом. З 1609 р. каштелян київський, староста черкаський.

Заклав близько 1611 року замок у Білому Камені на Золочівщині. Заклав у містечку католицьку парафію (1605/15), надав кошти для будівництва старого костелу в містечку[8].

У 1615—1618 роках був одним з регіментарів польсько-литовського війська під час війни з Московським царством. У 1617 році спробував захопити Путивль: зайнявши саме місто, не зміг захопити фортецю. Маршалок Головного Коронного трибуналу в 1617 р.

Другий представник роду, який став римо-католиком. Записав фундуш для монастиря домініканців у м. Буськ в 1608 році.[9] Був власником села Тайкури, якому король на прохання Ю. Вишневецького надав магдебурзьке право в 1614 році.[10]

За даними Каспера Несецького, Шимон Старовольський стверджував про його надгробок у Нестерварі; Шимон Окольський — у Залізцях.[11] Згідно з дослідженнями Наталі Яковенко — в домініканському кляшторі Буська[12].

Родина

У шлюбі з Федорою[13] (Теодорою), донькою або сестрою Івана з Чапличів.

Діти:

• Гальшка, яка померла невдовзі після смерті Юрія Вишневецького. Тому маєтки переважно перейшли до сина старшого брата його батька Михайла Вишневецького (†1616) — князя Яреми Михайла Вишневецького.

Маєтності

Володів часткою маєтку і замку Вишневець, місточком і замком Вержбувець та 12 селами, половиною міста Новий Андріїв у Люблінському воєводстві, половину міста та округи Брагін, землями навколо міста Пірятин з самим містом, таокж Білим Камені, Тайкуром і Собещицями.

Примітки

1. Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 129. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
   d:Track:Q9379244d:Track:Q130214150
2. Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 131. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
   d:Track:Q9379244d:Track:Q130214150
3. Urzędnicy województw kijowskiego i czernihowskiego XV-XVIII wieku: spisy — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2002. — С. 30. — 344 с. — ISBN 83-85213-37-6
   d:Track:Q123739312d:Track:Q6453758
4. Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 59, 129. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
   d:Track:Q9379244d:Track:Q130214150
5. Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 130–131. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
   d:Track:Q9379244d:Track:Q130214150
6. Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. — С. 131, 133. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
   d:Track:Q9379244d:Track:Q130214150
7. Paweł Czaplewski, Polacy na studyach w Ingolsztacie, Poznań 1914, с. 107. польська
8. Kuczman K. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Białym Kamieniu… — S. 13—18.
9. Blaschke K. Kościół parafialny w Tajkurach jako przykład…… — S. 231.
10. Blaschke K. Kościół parafialny w Tajkurach jako przykład… — S. 219.
11. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 4. — S. 546.
12. Яковенко Н. «ПОГРЕБ ТІЛУ МОЄМУ ВИБИРАЮ с предки МОЄМИ»: МІСЦЯ ПОХОВАНЬ ВОЛИНСЬКИХ КНЯЗІВ у XV — середині XVII століть.
13. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — 1900. — Cz. 1. — T. 3. — S. 272. (пол.)

Джерела

• Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець ІХ — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження
• Blaschke K. Kościół parafialny w Tajkurach jako przykład długiego trwania archaicznych schematów przestrzennych w architekturze sakralnej Wołynia // Fides ars scientia. Studia dedykowane pamięci księdza Kanonika Augustyna Mednisa / redakcja: Andrzej Betlej, Józef Skrabski. — Tarnów, 2008. — S. 219—237. (пол.)
• Kuczman K. Kościoł parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Białym Kamieniu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — 402 il. — S. 13—18. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83—85739—34—3. (пол.)
• Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 546. (пол.)
• Urzędnicy województw kijowskiego i czernihowskiego XV-XVIII wieku: spisy / Oprac. Eugeniusz Janas, Witold Kłaczewski; PAN. Biblioteka Kórnicka, Instytut historii. — Kórnik, 2002. — S. 30, 334. (пол.)
• Złota księga szlachty polskiej, r. XVIII. — Poznań: nakładem autora, 1896 (Poznań: Druk. Kuryera Poznańskiego). — S. 129. (пол.)

Посилання

• Książęta Wiśniowieccy (01) (пол.)
• Genealog (пол.)
• Zbaraski-Wisniowiecki family (англ.)