У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Вишневецький .
Михайло Вишневе́цький (бл. 1575 — початок 1616 [ 4] ) — руський князь , державний та військовий діяч Речі Посполитої. Син Михайла Вишневецького , батько Яреми Михайла Вишневецького . Член Львівського братства . Йому як покровителю православ'я присвятив свій «Тренос» Мелетій Смотрицький [ 5] .
Життєпис
Михайло Вишневецький брав участь у придушенні повстання Наливайка : разом з Єжи (Юрієм) Струсем , Кириком Ружинським командував загоном, який Станіслав Жолкевський відправив до Горошина [ 6] .
Мав посаду старости овруцького . Посідав також староство у Кам'янці-Струмиловій (запис 1608 року).[ 7] Брав участь у молдавських магнатських війнах та польсько-московських війнах Смутних часів . Був власником Рохманова , Ромен (відібране поляками, син Ярема відбив у магната Адама Казановського ), розбудував місто Лубни , заснував Густинський і Ладанський монастирі . За його правління Лубни стали містом, де почалося вербування військ для походу на Москву Лжедмитрія І .
Князь Юрій Іванович Чорторийський продав йому Вишнівець після розлучення з дружиною Анною Заславською.[ 8] Розширив свої задніпровські володіння коштом повернутих від Московського царства володінь, відбивши у нього Путивль , Прилуки , Сенчу, Ромни , Лохвицю .
25 травня 1603 р. в Сучаві уклав шлюб з Раїною Могилянкою — донькою господаря Молдавії Єремії Могили .[ 9]
Разом з Стефаном Потоцьким , князем Самійлом Корецьким здійснив походи до Молдавії заради захоплення престолу князівства братами своєї дружини — Константином (1607 р.), Олександром Могилами (1615 р.).
1614 року не без впливу дружини записався до Львівського братства .[ 10]
На час останнього походу був отруєний у Молдавії православним ченцем під час таїнства причастя . Був похований у родовому маєтку у Вишнівці (у церкві перед замком).
Нащадки
Примітки
↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań : Wydawnictwo Poznańskie , 2007. — С. 113. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań : Wydawnictwo Poznańskie , 2007. — С. 122. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
↑ Czamańska I. Wiśniowieccy: monografia rodu — Poznań : Wydawnictwo Poznańskie , 2007. — С. 116, 118. — 552 с. — ISBN 978-83-7177-229-0
↑ Owrucz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego . — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 776. (пол.) .— S. 776. (пол.)
↑ Грушевський М . Історія України-Руси . — Т. VI. — С. 593.
↑ Яворницький Д . Історія запорізьких козаків — К. : Наукова думка, 1990. — Т. 2. — С. 118. — ISBN 5-12-002051-8 (Т. 2).
↑ Kamionka Strumiłowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego . — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 784. (пол.) — S. 784. (пол.)
↑ Latacz E. Czartoryski Jerzy (ur. оk. 1560 †1626) // Polski Słownik Biograficzny . — Kraków, 1937. — t. IV/1, zeszyt 16. — S. 277. (пол.)
↑ Mohiła (Moghiła, Moviła) Jeremiasz h. własnego (ok. 1555—1606) // Polski Słownik Biograficzny . — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — Tom XXI/3. — Zeszyt 90. — S. 568
↑ Шиян Л. Захисниця віри // «Вільне життя плюс». — Тернопіль, 2015. — № 30 (15662) (17 квіт.). — С. 5.
Джерела
Посилання