Кирик Ружинський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ружинські.

Кирик Ружинський
Псевдо	Кирило, Костянтин
Народився	не відомо Ружин
Помер	близько 1601 Котельня
Поховання	Стара Котельня[1]
Країна	Річ Посполита
Діяльність	військовик
Титул	князь
Посада	посол Сейму Речі Посполитої^[d]
Військове звання	ротмістр королівський^d[2]
Конфесія	православний, католик
Рід	Ружинські
Батько	князь Остафій Іванович Ружинський
Мати	Анна Олізар Вовчок
Родичі	Богдан, Миколай, Михайло (брати)
У шлюбі з	1. Євдокія Куневська 2. Ядвіґа Хвальчевська
Діти	Роман Ружинський
Герб

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Кирило.

Ки́рик (Кирило) Остафійович Ружи́нський (? — бл. 1601) — руський князь, отаман на Запоріжжі, згодом черкаський підстароста. Брати: низовий гетьман Богдан, Миколай, Михайло. Один з братів здобув татарський замок Сламгород і зрівняв його з землею. Історик Іван Крип'якевич називав його ім'ям Костянтин.[3]

Життєпис

1585 року деякий час перебував на Запорозькій Січі, брав участь у поході запорожців проти татар.

За даними Івана Крип'якевича, 1588 року разом з 1700-ма козаками брав участь у святкуванні коронації (святковий обхід) Сигізмунда III Вази на Площі Ринок у Львові.[3]

Під час повстання Северина Наливайка 1594-96 років очолював передовий загін коронних військ, який вів бої проти повстанців на Київщині. 27 березня 1596 року Матвій Шаула інформував його про хід перемовин з С.Наливайком, обіцяючи видати його.[4]У квітні 1596 року загін Кирика був розбитий козацькими військами під командуванням Северина Наливайка і Матвія Шаули поблизу Білої Церкви.

За лицарські заслуги король Польщі та правитель Речі Посполитої Стефан Баторій надав йому 1581 року в довічне користування Котельню за Житомиром. Під час того, як Кирика не було вдома, татари напали на Ружин, загорівся і будинок князя Кирика, у якому згоріла його перша дружина — княгиня Євдокія Куневська. Від неї мав сина Романа та доньок: Анну, Гелену та Ядвіґу. Вдруге одружився з Ядвігою Фальчевською.[5]

Був похований у церкві в Котельні.

Примітки

1. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 418.
   d:Track:Q125352562
2. Герасименко В. Родовід князів Ружинських // Генеалогічні записки — Біла Церква: 2002. — вип. III. — С. 65. — ISSN 2074-8345
   d:Track:Q131755268d:Track:Q12094639
3. Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 31. — ISBN 5-7745-0316-X.
4. Majewski W. Nalewajko (Nalywajko) Semen (Seweryn?), (zm. 1597) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — T. XXII/3, zeszyt 94. — S. 491. (пол.)
5. Wolff, Józef (1852-1900). (1895). Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. skład główny w Księgarni Gebethnera i Wolffa. OCLC 749850234.