|
Шарангович Василь Фомич
Васи́лий Фоми́ч Шаранго́вич (біл. Васіль Фаміч Шаранговіч; 20 лютого (4 березня) 1897, село Кочани, Вілейський повіт, Віленська губернія, Російська імперія (нині Мядельський район, Мінська область, Білорусь) — розстріляний 15 березня 1938, місто Москва, РРФСР, СРСР) — білоруський радянський партійний діяч, 1-й секретар ЦК КП(б) Білорусі, організатор масових репресій населення Білорусі. Член ЦК КП(б) Білорусі (1925—1927, 1932—1934, 1937). Член Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) у 1934—1937 роках. БіографіяНародився 20 лютого (4 березня) 1897 в родині білоруського селянина. З 1907 по 1911 рік навчався у Мядельській шестикласній школі Вілейського повіту. До травня 1911 року працював у сільському господарстві в селі Кочани Вілейського повіту. З травня по жовтень 1911 року — вантажник баласту, підрядник на будівництві залізниці Новобілицька—Чернігів у місті Гомелі. У жовтні 1911 — травні 1918 року — кочегар у поїзді, помічник машиніста залізничного депо станції Молодечно Лібаво-Роменської залізниці Віленської губернії. Член РСДРП(б) з грудня 1917 року. У травні — серпні 1918 року — голова волосного комуністичного осередку і організатор партизанського загону в селі Кочанах Вілейського повіту. З серпня по жовтень 1918 року перебував у в'язницях міст Вілейки і Лукішки Віленської губернії за революційну діяльність. У жовтні 1918 — березні 1919 року — рядовий червоноармієць комуністичної роти при Вілейському повітовому революційному комітеті. У березні — червні 1919 року — голова Мядельського волосного революційного комітету та волосного комуністичного осередку, уповноважений Вілейського повітового революційного комітету із організації радянської влади в Мядельській волості. У червні — жовтні 1919 року — червоноармієць 145-го стрілецького полку 17-ї стрілецької дивізії РСЧА, учасник Громадянської війни. У листопаді 1919 року направлений до Мінської губернії, де керував підпільною роботою групи партизанських загонів. У травні 1920 року заарештований польською владою та засуджений на 10 років каторги. З травня 1920 по вересень 1921 року перебував у в'язницях міст Познані та Груденська у Польщі. У жовтні 1921 року обміняний на польських полонених та виїхав до СРСР[1]. У жовтні 1921 — травні 1922 року — заступник начальника Білоруського управління із евакуації населення «Білевак» при Народному комісаріаті внутрішніх справ Білоруської СРР. У травні 1922 — травні 1924 року — помічник прокурора Білоруської СРР, заступник народного комісара юстиції Білоруської СРР. У травні 1924 — лютому 1926 року — завідувач організаційного відділу, відповідальний секретар Білоруської республіканської ради профспілок. У лютому 1926 — травні 1927 року — завідувач організаційного відділу Сибірської крайової ради профспілок. У травні 1927 — жовтні 1929 року — голова Сибірської крайової ради профспілок у місті Новосибірську. У жовтні 1929 — серпні 1930 року — відповідальний секретар Іркутського окружного комітету ВКП(б). У серпні — жовтні 1930 року — 2-й секретар Організаційного бюро ЦК ВКП(б) по Східно-Сибірському краю в місті Іркутську. 25 жовтня 1930 — 3 серпня 1934 року — 2-й секретар ЦК КП(б) Білорусі. У лютому 1934 — березні 1936 року — уповноважений Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) по Казакській АРСР. У березні 1936 — березні 1937 року — уповноважений Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) по Харківській області УРСР. 18 березня — 29 липня 1937 року — 1-й секретар ЦК КП(б) Білорусі та 1-й секретар Мінського міського комітету КП(б) Білорусі. 27 липня 1937 року заарештований під час Сталінського терору. Залучався як звинувачуваний до процесу у справі «Правотроцькістського антирадянського блоку». Засуджений 13 березня 1938 року Воєнною колегією Верховного суду СРСР[2]. Розстріляний 15 березня 1938 року на полігоні «Комунарка» біля Москви. 19 грудня 1957 року реабілітований, 19 серпня 1958 року поновлено його членство в партії. Нагороди
Пам'ять
Джерела
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
.svg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
