М'ясников Олександр Федорович
Олекса́ндр Федорович М'яснико́в (справжнє прізвище М'яснікя́н, псевдонім — Мартуні; 9 лютого 1886 — 22 березня 1925) — революціонер, партійний і державний діяч, один із керівників встановлення радянської влади в Білорусі. Автор низки праць з теорії марксизму-ленінізму, історії революційного руху та вірменської літератури[2]. Кандидат у члени ЦК РКП(б) в 1923—1925 роках. Виступав проти білоруської державності й білоруської мови[3]. БіографіяНародився 9 лютого (28 січня) 1886 року в Нахічевані-на-Дону в родині дрібного торгівця[4]. 1903 року закінчив Вірменську семінарію в Москві, 1906 року — Лазаревський інститут східних мов[5]. 19 листопада 1912 року отримав диплом юридичного факультету МДУ. Член РСДРП з 1906. Того ж року був заарештований та засуджений до адміністративного заслання в Баку. У 1911–1912 і 1914–1917 роках — у лавах російської армії[5]. Прапорщик запасу (1912). З вересня 1917 до травня 1918 року займав пост голови Північно-Західного обласного комітету РКП(б). З листопада 1917 — головнокомандувач Західним фронтом, голова Облвиконкому Західної області (Облвиккомзах біл. Аблвыкамзах). З 12 (25) грудня тимчасово виконував посаду верховного головнокомандувача. З 31 грудня 1918 року — голова Центрального бюро КП (б) Білорусі. З 4 до 27 лютого 1919 року займав пост голови ЦВК РСРБ, заступник голови Ради народних комісарів РСРБ й нарком РСРБ у військових справах. Виступав за створення єдиної держави в союзі з РРФСР. 25 вересня був контужений під час вибуху в залі засідань Московського комітету РКП (б), влаштованого Всеросійським повстанським комітетом революційних партизан «Анархісти підпілля». 1921 року — голова РНК й нарком у військових справах Вірменської РСР, одночасно — заступник голови РНК ЗРФСР; член Кавказького бюро ЦК РКП(б). З 1922 року — голова Союзної Ради ЗРФСР, потім перший секретар Закавказького крайкому РКП(б). Одночасно член Революційної військової ради СРСР, член Президії ЦВК СРСР. На XII та XIII зёїздах РКП(б) обирався кандидатом у члени ЦК. Загинув 22 березня 1925 року в авіаційній катастрофі поблизу Тбілісі разом із Атарбековим і Могилевським[6]. На жалобному мітингу виступив із промовою Лев Троцький[7]. Пам'ять
Примітки
Література
Посилання
|