З початком війни не був призваний за станом здоров'я, евакуйований. У 1941–1944 роках — викладач, директор школи в Сталінградській області.
У 1944 році — інструктор Гомельського обласного комітету КП(б) Білорусі.
У 1944—1946 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).
У 1946—1948 роках — керівник лекторської групи Брестського обласного комітету КП(б) Білорусі.
У 1948 році — завідувач відділу шкіл Управління пропаганди і агітації ЦК КП(б) Білорусі.
У 1948—1952 роках — заступник завідувача, завідувач відділу агітації та пропаганди ЦК КП(б) Білорусі.
У 1952 — серпні 1955 року — 1-й секретар Брестського обласного комітету КП Білорусі.
29 липня 1955 — 28 липня 1956 року — секретар ЦК КП Білорусі.
28 липня 1956 — 9 квітня 1959 року — 2-й секретар ЦК КП Білорусі.
З 9 квітня 1959 по 11 грудня 1978 року — голова Ради міністрів Білоруської РСР. У червні 1967 року очолював делегацію БРСР на V Надзвичайній спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН.
З 5 грудня 1978 по 23 жовтня 1980 року — 1-й заступник голови Ради міністрів СРСР.
З 16 жовтня 1980 по 11 січня 1983 року — 1-й секретар ЦК Комуністичної партії Білорусі.