Шанхайське гето
Шанхайське гето — область в районі Хункоу в окупованому Японією Шанхаї, де були розміщені приблизно 20 000 єврейських біженців з нацистської Німеччини, Австрії, Чехословаччини, Угорщини, Румунії, Польщі та Литви до і під час Другої світової війни[1]. Офіційно називався «Відведений район для біженців, які не мали громадянства» (яп. 無國籍難民限定地區). Переслідування євреїв нацистами в Третьому рейху до кінця 1930-х років змушували євреїв емігрувати. Однак можливостей виїхати було мало, оскільки інші країни відмовлялися приймати єврейських біженців. Водночас на підставі Нанкінського договору в Шанхаї існувала можливість для європейців приїхати й оселитися там без отримання візи. 20-25 тисяч євреїв скористалися цією можливістю до кінця 1941 року[2]. 15 листопада 1942 року японське військове командування під тиском Німеччини ухвалило рішення про створення єврейського гето. 18 лютого 1943 року японська влада оголосила, що іноземці будуть жити у «відведеному районі для біженців, які не мають громадянства» і вони зобов'язані переселитися туди до 15 травня. Біженцям було відведено найбідніший і перенаселений район міста. Місцеві єврейські сім'ї та американські єврейські благодійні організації допомогли їм з житлом, їжею та одягом[3]. Японська влада поступово посилювала обмеження для біженців, проте гето не було обнесено стіною, а китайці звідти не виселялися[4][5]. Відомі мешканці
Примітки
|