Рух Опору (Німеччина)![]() Багато осіб та груп у Німеччині, які виступали проти нацистського режиму, брали участь в опорі проти нього в період 1933—1945 рр. Деякі з них створювали плани відсторонення Адольфа Гітлера від влади та повалення його режиму[1]. Рух опору в Німеччині не вважають об'єднаним рухом опору, який діяв впродовж існування Третього Рейху, наприклад як більш організовані Польська підпільна держава, Руху Опору в Греції, Народно-визвольна армія Югославії, Рух Опору у Франції, Руху Опору в Нідерландах, Руху Опору в Норвегії та Руху Опору в Італії[2]. Опір в Німеччині складався з маленьких відокремлених груп, які не зуміли збурити політичну протидію[3]. Відбувалися окремі напади на нацистських посадовців, саботаж та передача Союзникам інформації щодо воєнних заводів. Однією зі стратегій було переконати очільників Вермахту влаштувати переворот проти режиму; змова 20 липня 1944 року мала на меті запустити такий переворот[2]. За оцінками, протягом Другої світової війни 800 000 німців було арештовано гестапо за діяльність опору. Також від 15 000 до 77 000 мешканців Німеччини страчено нацистами[4]. Членів опору зазвичай судили в показових процесах, особливих судах, військо-польових трибуналах, народних судах та цивільній судовій системі. Багато хто з членів опору мали урядові, військові чи цивільні посади, що давало змогу брати участь у підривній діяльності та змовах. Канадський історик Пітер Хофман враховує також «десятки тисяч» осіб у концентраційних таборах, які підозрювались або точно перебували в опозиції[5]. Німецький історик Ганс Моммзен пише, що рух опору в Німеччині був «рухом без людей», зазначаючи, що кількість людей, які брали участь у русі опору була дуже мала[6]. Рух опору в Німеччині включав польську меншину, які створювали групи опору, наприклад Олімп[7].
Див. також
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia