Новогрудське гето

Новогрудське гето
Зображення
Країна  Білорусь Редагувати інформацію у Вікіданих
Адміністративна одиниця Новогрудок Редагувати інформацію у Вікіданих
Каталожний код ghettos/647 Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
CMNS: Новогрудське гето у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

53°35′00″ пн. ш. 25°49′00″ сх. д. / 53.5833333333° пн. ш. 25.8166666667° сх. д. / 53.5833333333; 25.8166666667

Новогрудське гетто було створено в грудні 1941 року в Новогрудку Білоруської РСР (нинішня Білорусь) під час Голокосту. Майже всі його жителі були вбиті - вижили лише 350, а 10 тисяч загинули.

Заснування

До початку Другої світової війни в місті Новогрудку, що було тоді Другою Польською Республікою, проживало приблизно 6000 євреїв[1]. Після початку операції «Барбаросса» 22 червня 1941 року місто було окуповане нацистською Німеччиною 4 липня. Відразу після початку окупації євреї були зобов’язані носити вшиті зірки Давида як ідентифікацію[1].

Відразу після початку окупації 100 євреїв вивели на вулицю, де вишикували, а кожного другого розстріляли. 14 липня 1941 року 52 євреї були виведені з ринкової площі та страчені на міському єврейському кладовищі[1].

6 грудня 1941 року єврейському населенню Новогрудка було наказано зібратися в будівлі міського суду, де їх зачинили на ніч. Наступного ранку 500 євреїв вивезли з будівлі суду до сусіднього села Скридлево, де згодом стратили[1][2].

Того місяця вціліле населення було розділено на два окремих гетто міста; один на вулиці Мінській, а інший на вулиці Пересець, кожен обгороджений дерев’яним парканом і колючим дротом. Населення цих гетто виконувало примусову роботу[1]. Понад 8000 євреїв з околиць були вигнані в гетто на вулиці Пересець[2].

Ліквідація

Робота зі знищення населення гетто розпочалася негайно; лише 8 грудня 1941 року було вбито 2990 євреїв[2]. Акції, пов’язані з масовими вбивствами євреїв, також не обмежувалися вермахтом: 7 серпня 1942 року 36-й естонський поліцейський батальйон також брав участь у вбивствах[3], а 11-й литовський допоміжний поліцейський батальйон 8-го вбив 3000 мешканців гетто. Грудень 1941 р[4].

7 травня 1943 року було розстріляно 300 осіб, переважно жінок і дітей. У липні 1942 року було ліквідовано гетто на вулиці Пересець, а восени 1943 року та ж доля спіткала гетто на вулиці Мінська[5]. З моменту створення Новогрудського гетто в грудні 1941 року до остаточного знищення гетто на Мінській вулиці було вбито загалом 10 000 євреїв[6]. В живих залишилося не більше 350 жителів[2].

Опір і Праведники народів світу

Ділянка тунелю, яким втекли мешканці гетто, позначена камінням.

У квітні 1942 року почалися втечі з Новогрудського гетто[2]. У середині травня 1943 року мешканці гетто, які залишилися, на чолі з Райхель Кушнер (бабусею Джареда Кушнера)[7] почали рити тунель з гетто, який згодом виросте до понад 250 метрів у довжину. Через п’ять місяців після початку робіт 232 людини втекли через тунель, починаючи з 26 вересня 1943 року[1]. З 232 осіб, які втекли через тунель, понад 100 приєдналися до партизанів Бєльського, інші — до інших загонів[2]. Як повідомляє Білоруське телеграфне агентство, втеча стала найбільшою в Європі[8].

13 жителям Новогрудка офіційний меморіальний центр Голокосту Ізраїлю Яд Вашем присвоїв звання Праведників народів світу. Серед них був і Канстанцін Казлоўскі[be], який разом із синами Гєнадзом і Володимиром врятував 500 євреїв, у тому числі 7 мешканців Новогрудського гетто [9], і Барбара Тарнецька, яка врятувала двох мешканців гетто. [10]

Спадщина

Повного списку жертв Новогрудського гетто не опубліковано, але створено неповні. Будівля, яка раніше містила вхід до тунелю, тепер містить Музей єврейського опору в Новогрудку, а пам’ятники були встановлені на трьох місцях масових вбивств (вулиця Мінська, за два кілометри від межі міста та біля Скридлевого) Джеком Каганом, який вижив, у 1993 році. і 1995р. У 2017 році в місті встановили пам'ятник 12-річній жертві Міхле Сосновській, яку застрелили німецькі поліцейські[8].

Література

  1. ↑ а б в г д е Hnieŭka, E. N.; Mikulčyk, P. V.; Petraškievič, A. L. Memory: Navahrudak District (біл.). Minsk. с. 377.
  2. ↑ а б в г д е Hnieŭka, E. N.; Mikulčyk, P. V.; Petraškievič, A. L. Memory: Navahrudak District (біл.). Minsk. с. 290, 322—323.
  3. ↑ Sergeyev, O. (4 травня 2007). Why the Bronze Soldier was removed. Weekly Observer.
  4. ↑ Трагедия евреев на Беларуси во время фашистской оккупации (1941-1944 гг.) [The tragedy of the Jews in Belarus during the Nazi occupation (1941-1944)]. bibliofond.ru (рос.). Архів оригіналу за 21 December 2011. Процитовано 24 квітня 2022.
  5. ↑ Adamushko, V. I.; Biryukova, O. V.; Kryuk, V. P.; Kudryakova, G. A. (2001). Reference book on places of detention of the civilian population in the occupied territory of Belarus. Minsk: National Archives of Belarus. с. 42. ISBN 9856372194.
  6. ↑ National Archives of Belarus, fund 861, inventory 1, case 1, sheets 33, 37, 38
  7. ↑ Lipshiz, Cnaan (10 червня 2017). Jared Kushner's family is a legend in this Belarus town. Times of Israel. Процитовано 24 квітня 2022.
  8. ↑ а б Памятный знак в годовщину массового побега из гетто открыли в Новогрудке: среди спасшихся были предки зятя Трампа [Memorial sign on anniversary of mass escape from ghetto was opened in Navahrudak: among survivors were ancestors of Trump's son-in-law]. Belarusian Telegraph Agency (біл.). 26 вересня 2017. Архів оригіналу за 26 September 2017. Процитовано 24 квітня 2022.
  9. ↑ Kozlovskiy Konstantin ; Son: Gennady ; Son: Vladimir. Yad Vashem. Процитовано 24 квітня 2022.
  10. ↑ Tarnecka Barbara. Yad Vashem. Процитовано 24 квітня 2022.