За даними польського перепису 1931 року, у Станиславівському повіті з 198 400 жителів було 26 996 євреїв.[3] Коли 2 липня 1941 р. у повіт на доручення нацистської Німеччини вступила угорська армія Горті, там налічувалося понад 50 тис. євреїв.[4]
У самому ж Станіславі, станом на 1939 р., проживало близько 26,5 тис. євреїв. Їх масові розстріли почалися з офіційним переходом міста у німецьку зону окупації,[5] який стався 26 липня.[6] Того самого дня загін гестапо розпорядився створити у місті юденрат.[7] Його очолив Ізраель Зайбальд (Israel Seibald).[8]
1 серпня 1941 року тодішній Станіслав опинився у новоствореному дистрикті Галичина[9] — п'ятому дистриктіГенерального губернаторства.[8] Владу у місті перебрав на себе гауптштурмфюрерССГанс Крюгер, який утворив тут відокремлений підрозділ обласного управління поліції безпеки і СД.[a][6] 12 жовтня 1941 року під час так званої «кривавої неділі»есесівці з Зіпо і Орпо за співучасті Української допоміжної поліції розстріляли близько 10 000–12 000[8] євреїв над поспішно викопаними масовими могилами на єврейському цвинтарі. Д-р Тененбаум із юденрату забажав загинути разом з іншими євреями. Розмах різанини був безпрецедентним.[8] Для вцілілих 20 000 євреїв через два місяці було офіційно створено Станіславське гето, а 20 грудня 1941 року його було обнесено стінами. У лютому 1943 року гето було офіційно закрито з огляду на те, що в ньому більше не залишилося євреїв.[8]
↑ абDieter Pohl. Hans Krueger and the Murder of the Jews in the Stanislawow Region (Galicia)(PDF). с. 12/13, 17/18, 21. Архів оригіналу(PDF file from Yad Vashem.org) за 12 серпня 2014. Процитовано 3 лютого 2019. It is impossible to determine what Krueger's exact responsibility was in connection with "Bloody Sunday" [massacre of 12 October 1941]. It is clear that a massacre of such proportions under German civil administration was virtually unprecedented.