Церква Воскресіння Христового (Глухів)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Воскресенська церква.
Церква Воскресіння Христового
церковь Загороде Воскресения Христова
51°40′32″ пн. ш. 33°54′42″ сх. д. / 51.67556° пн. ш. 33.91167° сх. д. / 51.67556; 33.91167
КраїнаУкраїна Україна
МістоГлухів
Сумська областьм. Глухів вул. Спаська
Тип будівлідерев'яна церква
Стильбароко
Побудовано1670-ті роки
Станзруйнована
Церква Воскресіння Христового. Карта розташування: Україна
Церква Воскресіння Христового
Церква Воскресіння Христового
Церква Воскресіння Христового (Україна)
Мапа

Воскресенська церква («церковь Загороде Воскресения Христова») або Церква Воскресіння Христового заградська — це дерев'яна церква, що існувала у Глухові на Сумщині у XVII—XVIII століттях.

Історія

Точно не відомо, коли було зведено цей храм. Але її освятили у 1670-х роках.[1] Більшість дослідників (В. І. Бєлашов[2], В. Ю. Ткаченко[3], П. Райлян[4], О. М. Корнієнко[5], Ю. А. Шишкіна[6]) та наявні документи («Церковь Св. Анастасии в Глухове» (описание и история церкви)[7], «Историко-статистического описания Черниговской епархии 1873 года» про Глухів[8] ствреджують, що Воскресенська церква розташовувалась у південно-східному куті загальноміської фортеці столичного Глухова, де потім ні її місці було зведено кам'яну Трьох-Анастасіївську (гетьманську) церкву у 1717 році коштом гетьманші та громадської діячки Анастасії Скоропадської (до шлюбу Маркович)[3][5].

В той же час, на думку дослідника, В. Г. Пуцка, Воскресенська церква продовжувала існувати до пожежі 1748 року[9].

Опис і розташування

Точно не відомо її розташування. Але наявність у назві Церква Воскресіння Христового слова «церковь Загороде», вона не входила в межі тодішнього міста, а розташовувалась за східною межею, тобто, власне в передмісті.[10] Тим більше не могла будуватись за межами столиці гетьманська домова церква.

На плані центральної частини Глухова 1724 року щойно збудовану церкву святої Анастасії зображено у вигляді невеличкої споруди з високою вежею дзвіниці за тодішньою петербурзькою модою. На іншому плані Глухова, також 1724 року, цієї церкви немає. В той же час за межами міської стіни позначено Воскресенську, типологічно подібну до Миколаївської церкви. На плані 1746 року позначена як церква святої Анастасії, так і «церковь Загороде Воскресения Христова», розташування якої, В. Г. Пуцко, деталізує ще далі існуючої нині мурованої Спасо-Преображенської.[9]

Примітки

  1. ↑ Ткаченко В. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю: вид. друге, перероб. і доп. — Глухів: РВВ ГДПУ, 2006. — С. 31
  2. ↑ Бєлашов В. І. Глухів — столиця гетьманської України (1708—1782 рр.): (від перших поселень до сучасності). — Суми: ТОВ "ВПП «Фабріка друку», 2019. — С. 100
  3. ↑ а б Ткаченко В. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю: вид. друге, перероб. і доп. — Глухів, 2006. — С. 31
  4. ↑ Райлян П. Старая Анастасиевская церковь в городе Глухове Черниговской губернии. // Соборний майдан. — 2004. — № 5. — С. 4.
  5. ↑ а б Книга Пам′яті Сумської області: в 3 -х тт. — Т. 2 : Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / Авт. — упорядн. О. М. Корнієнко. — Суми: Ярославна, 2007. — 324 с. : іл. — С. 73
  6. ↑ Шишкіна Ю. А. Трьох-Анастасіївська церква — перлина глухівської архітектури [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Сіверщина в історії України: Збірник наукових праць / С. А. Слєсарєв (гол. ред. кол.), В. І. Бєлашов, С. П. Жукова та ін. / Національний заповідник «Глухів», Центр пам'ятковзнавства НАН України і УТОПІК. — Київ-Глухів, 2009. Вип. 2.: Матеріали Восьмої науково-практичної конференції «Сіверщина в історії України» (15-16 жовтня 20089 р.) — С. 136—137
  7. ↑ Національна бібліотека України ім. В. Вернадського — Інститу рукопису (НБУ — ІР) − Ф. ХІІІ. − № 2740 («Церковь Св. Анастасии в Глухове» (описание и история церкви)
  8. ↑ 1873 год. Уездный город Глухов. Из «Историко-статистического описания Черниговской епархии». Архів оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 20 квітня 2020.
  9. ↑ а б Пуцко В. Г. Церковна топографія Глухова XVII—XVIII ст [Архівовано 1 листопада 2018 у Wayback Machine.]. // Сіверщина в історії України: Збірник наукових праць / С. А. Слєсарєв (гол. ред. кол.), В. І. Бєлашов, С. П. Жукова та ін. / Національний заповідник «Глухів», Центр пам'ятковзнавства НАН України і УТОПІК. — Київ-Глухів, 2009. Вип. 2.: Матеріали Восьмої науково-практичної конференції «Сіверщина в історії України» (15-16 жовтня 20089 р.) — С. 93-94
  10. ↑ Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины XVII—XVIII веков. — С. 12.

Джерела та література

Джерела

Література

  • Бєлашов В. І. Глухів — столиця гетьманської України (1708—1782 рр.): (від перших поселень до сучасності). — Суми: ТОВ "ВПП «Фабріка друку», 2019. — 420 с.
  • Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ: НДІТІАМ, 2002. — 592 с.
  • Вечерський, В. В. Втрачені святині. — Київ: Техніка, 2004. — 176 с., з іл.
  • Книга Пам′яті Сумської області: в 3 -х т. т. 2 : Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / Авт. -упорядн. О. М. Корнієнко . — Суми: Ярославна, 2007. — 324 с. : іл. — С. 73.
  • Корнієнко, О. М. Зруйновані храми Сумщини Мартиролог втрачених святинь [Текст] = The history of destroyed and partly ruined monuments of cult in Sumy region: до вивчення дисципліни / О. М. Корнієнко. — Суми: ПП «Ніконоров В. І.», 2009. — 368 с. : іл. — ISBN 978-966-97024-0-1
  • Сотник, О. М. Православна Сумщина (Нариси з історії православ'я на Сумщині): (988—2004) / О. М. Сотник. — Суми: Козацький вал, 2004. — 198 с.
  • Старая Анастасиевская: Про храм. // Народна трибуна .- 2009.- 12 вересня.
  • Ткаченко В. Ю. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю. — Київ, 2001. — 220 с.
  • Ткаченко В. Ю. Православна Глухівщина. Історико-культурна спадщина Глухівського краю: вид. друге, перероб. і доп. — Глухів: РВВ ГДПУ, 2006. — 256 с.
  • Шишкіна, Ю. Втрачена каплиця: Про Трьоханастасіївську церкву // Соборний майдан. — 2008. — № 6. — С. 1.