|
Глухівська чоловіча гімназія
  Глухівська чоловіча гімназія — будинок XIX століття, пам'ятка архітектури національного значення (охоронний № 180031/3-Н). Розташований в історичному центрі Глухова у дворі нинішнього Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка по вул. Києво-Московська, 24. Входить до складу «Гуманітарно-просвітницького комплексу Глухова», до якого ще належать пам'ятки: «Учительський інститут» та «Пансіон Глухівської чоловічої гімназії». Глухівська чоловіча гімназія становить історико-архітектурний інтерес як добре збережена споруда навчального закладу доби історизму. Будинок спроєктований архітектором Олександром Гроссом у 1869 році на замовлення почесного громадянина міста Глухова Артема Терещенка. Становить визначну історико-меморіальну цінність, оскільки з нею пов'язані імена багатьох видатних українців. Історія-2.jpg) .jpg) Будівлю чоловічої гімназії почали зводити в 1860-х роках. Спочатку, вона входила до складу садибної забудови із ще недобудованими будинками. Землю для будівництва придбав Артем Терещенко у Глухівській повітовій земській управі. Потім земля належала відомому цукрозаводчику Ніколі Терещенку — та Глухівського міського голови в 1860—1873 роках[2]. Її спроєктував архітектор Олександр Гросс у 1869 році на замовлення почесного громадянина міста Глухова купця першої гільдії Артема Терещенка[3]. Саму Глухівську чотирикласну чоловічу прогімназію відкрито 1 (14) вересня 1870 року. У першому класі було два великих за кількістю гімназистів відділення. А в другому класі навчалось лише 10 учнів. Решта класів відкривались пізніше[4]. Першим інспектором прогімназії у 1870—1874 роках призначено Петра Чуйкевича — учасника Кирило-Мефодіївського товариства[5]. Восени 1871 року повітова управа підготувала пропозицію про купівлю будинку для розміщення прогімназії, лікарні та богадільні[6][7]. Ще будучи керівником Глухова Нікола Терещенко, то перебував у Москві, то виїжджав до Києва. Сторони домовились про ціну 30 тисяч рублів сріблом. Крім того, Нікола Терещенко погодився на розстрочку в отриманні грошей: в жовтні 1871 року мали заплатити 15 тисяч рублів, і щорічно в жовтні наступних 1872—1874 років виплатити Терещенко ще по 5 тисяч рублів. Згодом платіж 1872 року перенесли на 1873 рік. Будинок для розміщення прогімназії і земства потребував добудови. Вже у лютому 1872 року розпочалась зведення головної будівлі аби там розмістити приміщення прогімназії та інших повітових земських установ. На ці роботи повітова управа виділила 10 тисяч рублів[8]. Під час будівництва приміщення лікарні біля східного фасаду, актуальним стало питання санітарної безпеки учнів прогімназії. Адже, 8 сажнів (17 метрів) відстані до будинку (приміщення першого (історичного) корпусу педагогічного університету) було мало. Для вирішення проблеми у приміщенні лікарні планували організувати вентиляцію, відокремлені ватер-клозети разом із відділенням двора лікарні від прогімназії високою огорожею. Також, висаджені дерева, виділяли кисень і розріджували вуглекислоту, усуваючи поширення шкідливих міазмів, властивих лікарняному закладу[9][10]. Восени 1873 року Глухів відвідали міністр народної освіти Дмитром Толстим та піклувальник Київського навчального округу. Під час зустрічі голова земських зборів Іван Маркович, голова земської управи Федір Красовський і міський голова Нікола Терещенко підняли питання розміщення у Глухові вчительського інституту. Земство запропонувало недобудований будинок поряд з будівлею прогімназії, що призначався для розміщення земської лікарні. Дану пропозицію підтримали, і в 1874 році в Глухові заснували Учительський інститут[11][12]. Влітку 1874 року прогімназія була переведена з будинку повітового училища до спеціально збудованої власної будівлі[13]. Також під час зведення будинку учительського інституту в 1874—1876 роках у приміщенні гімназії тимчасово тривали навчальні заняття майбутніх учителів. З 1874 року головний керуючий підприємствами родини Терещенків титулярний радник Петро Бек керував фінансовими справами Глухівської чоловічої прогімназії[14]. У 1875 році прогімназія стала шестикласною[5], а директором було призначено дійсного статського радника Михайла Лазаренка, кандидата історико-філологічного факультету університету св. Володимира. Він обіймав посаду до 1907 року[13]. Таким чином, Глухівське земство вирішило проблему розміщення земської лікарні поряд з прогімназією і позбулося необхідності добудовувати приміщення, бо не мало на таких коштів. З відкриттям інституту будинок звели вже за кошти міністерства народної освіти. А земство отримало компенсацію 10 тисяч рублів, раніше витрачених на зведення стін будинку[8]. З 1884 року Петро Вільгельмович за кошти Ніколи та Федора Терещенків займається реорганізацією Глухівської чоловічої шестикласної прогімназії на класичну восьмикласну гімназію[15] Саме Нікола Терещенко став ініціатором питання про перетворення прогімназії на класичну гімназію, у вищих сферах керував діями Глухівської управи при вирішенні непорозумінь і пожертвував 7000 рублів для пристосування будівлі до розміщення у ньому повної гімназії. Безпосереднім керівництвом та контролем за пристосуванням будівлі опікувався представник господарського управління Терещенків надвірний радник Петро Бек. Без його досвідченості та енергії будівля навряд чи могла бути приведена в потрібний вигляд у такий короткий час. Понад асигнованим Терещенком грошей було витрачено на пристосування будівлі ще 356 руб. 83 коп., які Терещенко також доручив профінансувати за його рахунок[16]. Влітку 1889 року заклад освіти отримав статус класичної восьмикласної гімназії та зайняв всі приміщення двоповерхової будівлі. Директором залишався Михайло Лазаренко. Інспектором призначено викладача давніх мов Євгена Каллістова[5][17]. Урочисті святкування щодо відкриття у Глухові повної гімназії відбулися 16 серпня 1889 року і з вересня того ж року гімназія розпочала свою повноцінну роботу. У навчальний курс були додані такі предмети, як логіка, філософія та законознавство, а грецька мова навпаки була скасована з навчальної програми. На пряжку ременя і кокарду кашкета гімназистів додалися літери «Г. Г.», що означало «Глухівська гімназія»[16]. Після смерті Євгена Каллістова у січні 1898 року цю посаду обійняв учитель математики та фізики Іван Плаксін, кандидат фізико-математичного факультету університету св. Володимира[18]. Заклад освіти мав декілька джерел фінансування. Підготовчий клас оплачували самі батьки. На функціонування перших чотирьох класів гімназії кошти виділяли міське та повітове земства. Ще 2 тисячі рублів виплачувала держава. Також за кошти уряду функціонували 5-й та 6-й класи гімназії. Два старших (7-8) класи утримувалися на відсотки з капіталу Ніколи Терещенка[19]. У 1908—1916 роках директором Глухівської чоловічої гімназії працював Карл Каужен — випускник російського філологічного інституту Лейпцизького університету. У буремному 1917 році цю посаду обіймав Леонід Апостолов, який до цього в 1913—1916 роках керував Глухівським учительським інститутом. Наприкінці 1917 року директором гімназії обрали викладача математики, фізики та природознавства Михайла Яворовського (випускника Московського університету)[20]. З грудня 1918, а особливо в першій половині 1919, та з січня 1920 років у будівлі перебували певний час червоноармійці, які практично зруйнували всі приміщення, повибивали шибки, знищили меблі та навчальні засоби. Тому в 1919 та 1920 роках навчання тут не відбувалось, а було переведено в приміщення пансіону. В січні 1920 року через необережність червоноармійці тричі влаштовували пожежі у будівлі, тому згодом покинули її. Після відновлення шибок та ремонту печей восени 1920 року будівлю гімназії знову зайняли червоноармійці[21]. Під час однієї з бомбардувань Глухова німецькою авіацією наприкінці серпня 1943 року одна бомба розірвалася перед будинком чоловічої гімназії, наступна потрапила до його західного крила і частково зруйнувала. Ще одна бомба впала і розірвалася між корпусами №2 та №3 педуніверситету. Сліди тієї бомбардування зафіксовані на фото, зробленому в післявоєнний час. За спогадами довгожителя Ігоря Сбитного на металевій огорожі перед центральним корпусом, до заміни її на сучасну, ще недавно можна було побачити багато рваних дірок від уламків[22]. Відбудова тривала багато років, активізувавшись з 1961 року. Корпус був зданий в експлуатацію в 1964 році. Тут розміщено адміністративний (другий) адміністративний корпус Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. Опис Двоповерховий мурований будинок стоїть у центрі подвір'я. Його площа 2056,2 м2[23]. Чоловим південним фасадом звернений у бік вулиці Києво-Московської, від якої корпус відділяє парк. З усіх споруд комплексу він найбільше наближений до вулиці. Будинок вирішений у стильових формах класицистичного напрямку історизму. Будинок двоповерховий на підвалі, з планом близьким до П-подібного. Чоловий і дворовий фасади мають по два симетрично розміщених ризаліти. Перший поверх за розмірами нижчий другого. Фасадні площини по першому поверху рустовано (дощаний та діамантовий руст), вікна невеликі прямокутні, з пласким облямуванням. Розпланування першого поверху коридорне, з двобічним розташуванням класів, а другого поверху — близьке до анфіладного. Горішній поверх має високі аркові вікна з архівольтами, розділені безордерними пілястрами. Ризаліти по другому поверху акцентовані чотириколонними пристінними портиками тосканського ордера з повними антаблементом і фігурним аттиком[24] Будинок має два вестибюлі з двома сходовими клітинами. Згідно проєкту архітектора Олександра Гросса, на рівні парадних кімнат другого поверху, знаходилося два пандуси, які розширялися до низу. На першому поверсі знаходилися: кладова, кімтата для зберігання вина, котельня, кімната покоївки, кухаря та конторщика, а також їдальня для обслуговуючого персоналу, кімната для обслуги й економа та пральня. На другому поверсі планували розмістити: кімнату для дітей та гувернантки, гардеробну, кладову, спальню, дамську кімнату та бодуар, а також гостинну кімнату, оранжерею, гостинну залу, їдальню, чайну кімнату, буфет, контору, кабінет з прийомною, більярдну та гостьові кімнати[3]. Перекриття будинку плоскі по дерев'яних балках, підлоги дощані, дах вальмовий, по дерев'яних кроквах, укритий покрівельною сталлю. Суттєвих перебудов і втрат будинок не зазнав. За радянської доби частково змінили внутрішнє розпланування. Пічне опалення замінили на централізоване водяне. Фасади отримали двобарвне червоно-біле пофарбування[25]. Видатні вихованціУ гімназії навчалися:
На фасаді будинку встановлено меморіальні дошки на честь Григорія Нарбута, Федора Ернаста, Юрія Шапоріна та Микола Василенка. Випускник глухівської прогімназії, відомий вчений, історик і правознавець, академік, другий Президент Всеукраїнської Академії наук Микола Василенко[28] залишив спогади про гімназійне життя: підкреслюючи педагогічний такт, організаційні здібності директора Михайла Федоровича Лазаренка, відзначив, «що дух демократизму і рівності, який царював у гімназії і підтримувався директором, був хорошою школою для нас, малюків»[29]. Як і в учительському інституті, в чоловічій гімназії великого значення надавали навчанню образотворчого мистецтва. Учителями малювання працювали Навроцький і Рейлян. Останній був не тільки педагогом, котрий навчав Григорія Нарбута та Федора Ернста, а й відомим краєзнавцем, дослідником глухівських старожитностей. Щорічно в прогімназії навчалось 200—250 вихованців. Більшість із них (майже 80 %) були православними, ще 10 % — єврейського віросповідання, решта — римо-католики[30]. ОхоронаБудинок Глухівської чоловічої гімназії в 1988 році поставлено на державний облік, як пам'ятку архітектури місцевого значення з охоронним № 114-См. У 2012 році за рішенням Кабінету Міністрів України пам'ятка отримала статус об'єкту культурної спадщини національного значення і була внесена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України під № 180031/3-Н[31]. У травні 2021 року будинок Глухівської чоловічої гімназії увійшов до переліку проєктів з реставрації, консервації, ремонту пам'яток культурної спадщини, у тому числі замках, інших фортифікаційних, оборонних, палацово-паркових комплексах, сформований з урахуванням рейтингу, що взяли участь у відборі в рамках проекту «Велика Реставрація», сформованих міністерством культури та інформаційної політики України у межах президентської програми «Велике будівництво». Об'єкт під назвою «Реставрація пам'ятки архітектури та містобудування національного значення (охорон. № 180031/2-Н) „Глухівська чоловіча гімназія“ по вул. Києво-Московській,24 у м. Глухові Сумської обл.» набрав 51,4 бала та зайняв 77-е місце з-поміж 109 проєктів, допущених до програми[32]. Примітки
Джерела та літератураДжерела
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
