Башта водогону (Глухів)

Башта водогону
51°40′28″ пн. ш. 33°54′37″ сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Глухів
Тип	водонапірна вежа і виставка
Висота	41 м
Архітектор	Йосип Лазарєв
Початок будівництва	1927
Побудовано	1928
Статус	пам'ятка архітектури місцевого значення
Башта водогону Башта водогону (Сумська область)
Медіафайли у Вікісховищі

Башта водогону в Глухові — пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер якої 112—См. Одна з головних визначних споруд міста Глухова Сумської області. Вежа була побудована наприкінці 20-х років XX століття, проте, незважаючи на свій молодий вік порівняно з іншими пам'ятками міста, вона є символом Глухова. Водонапірну вежу видно за десятки кілометрів від міста.[1]

Історія

Фото бригади будівельників башти (1928 рік)

Проект міського водогону був розроблений у 1910 році харківським архітектором Йосипом Лазарєвим. До того часу мешканці Глухова брали воду з річки та озер, які були багатоводними та з чистою водою.[2]

Побудована мурована башта в 1928 році архітектором Розановим з бригадою на місці, де в XVIII столітті знаходились Путивльські ворота Глухівської фортеці. Вона призначалася для чисто технічних або, точніше, господарських потреб, але використовувалася навіть як загальноміський інформаційний щит і пожежна вежа.

Будівля протягом 2005—2007 рр. була відреставрована в рамках Державної програми збереження пам'яток архітектури національного значення. Будівельники ТОВ «Анна» з м. Суми провели реставраційні та відновлювальні роботи на суму 398 тис. у 2005 р., а також 80 тис. та 200 тис. грн., відповідно[3].

3 серпня 2019 року відбулося загоряння на сходах між оглядовим майданчиком та мансардним поверхом. За словами співробітників МНС, там спалахнуло сміття. Силами бійців ДСНС джерело займання оперативно було погашено[4].

Опис

Схематичне зображення башти

Башта водогону знаходиться між головними вертикалями стародавнього Глухова — Миколаївською та Трьох-Анастасієвською церквами, на протилежній від Інституту луб'яних культур стороні по вулиці Терещенків під номером № 40, неподалік будинку, де народився Микола Терещенко.

Споруда збудована в 1928 році, коли цивільні інженери не розумілися на архітектурних стилях, — з безліччю декоративних елементів оздоблення. І тому створили її в унікальній нетрадиційній для свого часу архітектурній манері: круглий конусоподібний стовбур з легкою лекальною кривизною, яка надає інженерній споруді художнього образу, у верхній частині м'яко, з плавним вигином, переходить у розширений двох'ярусний циліндр з прямокутними віконними прорізами по всьому периметру, а по висоті — двома широкими плоскими «обручами». Циліндричний обсяг завершується карнизом з великими крученнями. Конусний дах вежі переходить в гостру химерну башточку, що несе два рівні горизонтальних парасольок, утворених великими звісами покрівлі. Під нижнім рівнем парасольок, над водогінним баком, є оглядовий майданчик, з якого відкриваються чудові краєвиди на місто та його мальовничі околиці. Під другим рівнем багатоярусної надбудови встановлений годинник з мелодійним боєм. Завершується вежа металевим шпилем. Загальна висота вежі становить 41 метр, місткість бака — 120 тонн, а його об'єм — 360 м^3.

Пластику архітектурних форм башти видно за багато кілометрів від міста. Зараз вежа водогону є справжнім домінантом Глухова та візитівкою міста. Після реставрації, вона стала популярним екскурсійним об'єктом. В ній внизу розміщена невеличка експозиція (музей), а силует самої вежі є незмінною емблемою Глухова.

Цікаві факти

• Головною родзинкою вежі є внутрішні гвинтові сходи, кількість сходинок становить 186 штук.

Галерея

Будівництво башти	Табличка з охоронним номером	Загальний вигляд вежі

Експозиція у вежі	Гвинтові сходи	Вежа водогону і Трьох-Анастасіївська церква

Примітки

1. ReTurist.com, Глухов: неГлуха пам'ятка [Архівовано 10 грудня 2017 у Wayback Machine.]
2. КЗ «Глухівська центральна районна бібліотека», Глухів [Архівовано 18 лютого 2017 у Wayback Machine.]
3. Гриценко А. Глухов отреставрируют. — Данкор Глухов. — 2006. — № 26 (201). — 28 июня. — С. 1-2.
4. В Глухове горело историческое сооружение + видео. ГЛУХІВ.INFO (рос.). Процитовано 17 березня 2025.

Джерела

• Неофіційний сайт Глухова, До 300-річчя гетьманської столиці — Водонапірна башта [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.] (рос.) (Перевірено 21 жовтня 2011)
• Doroga.ua, Водонапірна башта [Архівовано 5 грудня 2020 у Wayback Machine.] (рос.) (Перевірено 21 жовтня 2011)
• Україна Інкогніта, Глухов. Забытая столица. Глухів та Башта [Архівовано 8 серпня 2020 у Wayback Machine.] (рос.) (Перевірено 21 жовтня 2011)
• Энциклопедия достопримечательностей, Водонапірна башта [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.) (Перевірено 21 жовтня 2011)
• Місто Древньої краси: туристична пам'ятка / уклад. О. Г. Лесненко. — Глухів. — 2009. — 15с.
• Дейнека А. И. Памятники архитектуры Сумщины. — Х.: Прапор, 1989. — 190—191с. (рос.)
• О. Мельник, А.Деркач, В.Єрмаков «Фотокнига», Суми.: В. «Корпункт», 2008 — 280с. Іл. — Укр. Рос.
• Коваленко А. Біля витоків: Про І. К. Кащенко, який будував водогінну вежу // Народна трибуна. — 2001. — 14 березня.

Посилання

• Неофіційний сайт Глухова, История водоснабжения Глухова [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.] (рос.) (Перевірено 14 лютого 2013)