Флешмоб
Флешмо́б (також флеш моб і флеш-моб, англ. flash mob — «блискавична юрба», від англ. flash — блискавиця, спалах і лат. mob, скорочене й усічене лат. mobilis vulgus — рухливий натовп, юрба, раптівка) — несподівана поява групи людей у заздалегідь визначеному громадському місці, часто з метою розваги, сатири чи художнього самовираження. Після закінчення запланованої акції (тривалістю здебільшого до 5 хвилин) її учасники швидко розходяться, що і зумовлює ефект раптовості[1]. Зазвичай флешмоби організовуються через інтернет, соціальні медіа чи інші сучасні засоби комунікації. ОписНемає єдиної думки з приводу того, яка мета проведення флешмобів. Учасники того самого заходу можуть мати різні цілі. Серед можливих варіантів — розвага, порушення повсякденного ходу життя, враження на навколишніх, відчуття причетності до спільної справи, самоствердження (випробувати себе: «Чи зможу я це зробити на людях?»), спроба одержати гострі відчуття. Ідеологія класичного флешмоба дотримується девізу «Флешмоб поза релігією, поза політикою, поза економікою». Рух флешмоба виходить із того, що у флешмоб-акцій є типові правила. Найважливіші їхні пункти:
ІсторіяЯвище флешмоба почалося після того, як у жовтні 2002 вийшла книга соціолога Говарда Рейнгольда (англ. Howard Rheingold) «Розумний натовп: наступна соціальна революція» (англ. Smart Mobs: The Next Social Revolution), в якій автор пророкував, що люди будуть використовувати нові комунікаційні технології (Інтернет, стільникові телефони) для самоорганізації. У червні 2003 Роб Зазуета з Сан-Франциско, прочитавши Рейнгольда, створив сайт flocksmart.com, на якому перші мобери стали домовлятися про збори. Перший флешмоб пройшов 17 червня 2003 року в Нью-Йорку, США. Приблизно двісті осіб зібралися навколо одного дорогого килима в універмазі Macy's і почали казати продавцям, що живуть разом на складі на окраїні Нью-Йорка і прийшли купити «килимок кохання». Політ-мобСоціальний чи політичний відтінок перетворює флешмоб на політ-моб або соціальний моб. Втім, звичайні люди часто називають флешмобами суспільно-політичні акції. Вони є простішим, оперативнішим і безпечнішим способом виразити суспільну думку або звернути увагу на ті чи інші проблеми, ніж мітинги або демонстрації. Наприклад, після виборів у Білорусі 2006 року мобери влаштували низку таких акцій [1]. Декілька людей, зібравшись у центрі Мінська, розкрили газету «Радянська Білорусь» і почали рвати її на дрібні шматочки. В іншій подібній акції близько 30 мінчан демонстративно зав'язали очі й відвернулися від встановленого на площі екрана, на якому транслювався виступ прокурора Білорусі. На піку популярності у квітні 2006 року «політичні флешмоби» у Мінську збирали до 100—120 осіб. Щоб припинити такі акції, влада затримувала 10—20 осіб, через що за два тижні кількість учасників флешмобів зменшилася до 10-15 людей. ФлешпротестмобПочинаючи з 2008 року, в Україні започатковано новий вид флешмобів, зорієнтованих на груповий прояв протесту. На відміну від класичного флешмобу, флешпротестмоб класифікували як завчасно сплановану масову акцію, в якій велика група людей зненацька з'являється в громадському місці і протягом декількох хвилин виконує наперед обговорені дії ПРОТЕСТНОГО змісту, після чого учасники одночасно швидко розходяться в різні боки. На флешпротестмобах заборонена популяризація людей, об'єднань громадян. Все відбувається навколо ідей, їхніх інтерпретацій. Під час організації флешпротестмобів вітається широке інформування громадськості, ЗМІ, оскільки вважається, що ідея протесту в такий спосіб може бути значно поширена за межі учасників заходу і випадкових перехожих. Флешпротестмоби проводилися в більшості областей України. Приклади флешпротестмобів: «Повернись до влади спиною», «На молодь забили», «Ми не будемо мовчати», «Постав двійку міністру за Рік молоді в Україні», «Спитай міністра, де рік молоді», «Вдень з вогнем» та багато інших. Жаргон
Див. такожПриміткиПосилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia