Пітер Фердинанд Друкер
Пітер Фердинанд Друкер (нім. Peter Ferdinand Drucker — німецькою його ім'я звучить як Петер *19 листопада 1909, Відень — † 11 листопада 2005, Клермонт) — американський вчений австрійського походження, був письменником, консультантом в галузі менеджменту, та, як він сам себе називав, — «соціальним екологом». Його книги, підручники та популярні статті досліджують те, як люди організовують діяльність у бізнесі, державних установах та некомерційних організаціях. Його праці передбачили багато великих зрушень кінця ХХ сторіччя, в тому числі приватизацію, децентралізацію, підйом Японії до вагомої світової економічної сили, беззаперечну важливість маркетингу та появу інформаційного суспільства з його необхідністю вчитись протягом всього життя. В 1959 році Друкер ввів термін «інформаційний робітник» (англ. knowledge worker) та пізніше в своєму житті вважав інформаційну продуктивність роботи наступною межею менеджменту. Всі передові світові концерни з середини 40-х років ХХ сторіччя живуть «по-Друкеру». Друкер вірив, що можна створити економічний прогрес та соціальну гармонію. Але, як і багато великих творців, Друкер жахнувся від свого дітища. «Корпорації, що створювались для того, щоб стояти як піраміди, тепер схожі на намети», — не без скорботи визнавав Друкер в останні роки свого життя. БіографіяНародився Пітер Друкер в Австро-Угорщині в сім'ї викладачки медицини Каролін Бонді (Caroline Bondi) та юриста Адольфа Друкера в Відні. Він ріс в помешканні, де інтелектуали, вищі урядовці та науковці зустрічались для обговорення нових ідей. Після закінчення гімназії Друкер не знайшов достатньо можливостей для працевлаштування в пост-Габсбургіанському Відні та переїхав до Гамбургу в Німеччині. В 1933 році П. Друкер переїхав до Англії, а пізніше — до США, де і провів решту свого життя. Діяльність та поглядиПочаток діяльностіНа початку своєї трудової діяльності П. Друкер працював підмайстром у щойно заснованій компанії що торгувала бавовною; згодом — журналістом, писав для «Der Österreichische Volkswirt» (Австрійський Економіст). Невдовзі Друкер переїхав до Франкфурту, де отримав роботу в Daily Frankfurter General-Anzeiger. Перебуваючи у Франкфурті, він також отримав ступінь доктора міжнародного права та громадського права в Університеті Ранні впливиСеред людей, що справили значний вплив на Друкера на початковому етапі його життя, був Австрійський економіст Йозеф Шумпетер, друг його батька, котрий вразив Друкера важливістю інновацій та підприємництва. Також значний вплив в дещо іншому напрямку на Друкера справив Джон Мейнард Кейнс, лекцію якого Друкер прослухав в 1934 в Кембриджі. «Я раптом зрозумів, що Кейнс та всі ті найкращі студенти, що знаходились в аудиторії були зацікавлені поведінкою товарів», — писав Друкер, «в той час, як я був зацікавлений поведінкою людей». Протягом наступних 70 років праці Друкера будуть відзначатися зосередженістю на відносинах між людьми, на противагу хрускоту цифр. Його книги були наповнені уроками про те, як організації можуть розкрити найкраще в людях, і як працівники можуть знайти почуття спільності та гідності в сучасному суспільстві, організованому навколо великих інституцій. Як бізнес-консультант, Друкер не любив термін «гуру», хоча його часто застосовували до нього; «Я вже багато років кажу, — якось зауважив Друкер, — що ми використовуємо слово „гуру“ тільки тому, що „шарлатан“ занадто довге, щоб поміститися в заголовку.» Будучи молодим письменником, Друкер написав дві роботи — одну про консервативного німецького філософа Фрідріха Юліуса Сталя, а іншу під назвою «Єврейське питання в Німеччині» — які були спалені і заборонені нацистами. 1939 року він опублікував сучасний аналіз становлення фашизму під назвою «Кінець економічної людини» (The End of Economic Man). Це була його перша книга, видана в Нью-Йорку англійською мовою. У вступі він посилається на «Єврейське питання в Німеччині»: «Ранній уривок [цієї книги] був опублікований як памфлет австрійським католиком і антинацистом у … 1936». Фрідріх Гаєк цитує «Кінець економічної людини» Друкера у «Шляху до рабства»:
В 1943 році Друкер став натуралізованим громадянином Сполучених Штатів. Він викладав в Беннінгтонському коледжі з 1942 року до 1949, потім — у Нью-Йоркському університеті як професор менеджменту з 1950 по 1971 роки. Друкер переїхав до Каліфорнії в 1971 році, де він розвив одну з перших в країні MBA-програму для працюючих професіоналів в Клермонтському університеті. З 1971 року і до смерті був професором Соціальних наук та менеджменту в Клермонтському університеті. Згодом, у 1987 році, школа менеджменту цього університету була названа на його честь. Свій останній клас у школі він випустив в 2002 році в 92-річному віці. "Бізнес-мислитель"Кар'єра Друкера як бізнес-мислителя почалася в 1942 році, коли його перші статті про політику та суспільство відкрили йому доступ до внутрішньої роботи General Motors (GM), однієї з найбільших компаній у світі на той час. Його досвід роботи в Європі залишив його зачарованим проблемою влади. Він поділився своїм захопленням з Дональдсоном Брауном, натхненником адміністративного контролю в GM. У 1943 році Браун запросив його провести те, що можна назвати "політичним аудитом": дворічний соціально-науковий аналіз корпорації. Друкер був присутній на кожному засіданні правління, брав інтерв'ю у працівників, аналізував виробництво та процеси прийняття рішень. Книга "Концепція корпорації", що вийшла в результаті, популяризувала багатодивізіональну структуру "Дженерал Моторс" і призвела до появи численних статей, консалтингових замовлень та додаткових книг. Однак у GM навряд чи були в захваті від кінцевого продукту. Друкер припустив, що автогігант, можливо, захоче переглянути низку давніх політик щодо відносин з клієнтами, дилерами, працівниками тощо. Всередині корпорації поради Друкера були сприйняті як гіперкритичні. Почесний голова GM Альфред Слоун був настільки засмучений книгою, що "просто ставився до неї так, ніби її не існувало", - згадував пізніше Друкер, - "ніколи не згадуючи про неї і не дозволяючи згадувати про неї в його присутності"[24]. Друкер вчив, що менеджмент - це "ліберальне мистецтво", і він наповнював свої управлінські поради міждисциплінарними уроками з історії, соціології, психології, філософії, культури та релігії. Він також був глибоко переконаний, що всі інституції, в тому числі і в приватному секторі, несуть відповідальність перед усім суспільством. "Справа в тому, - писав Друкер у своїй праці 1973 року "Менеджмент: Завдання, відповідальність, практика", - що в сучасному суспільстві не існує іншої лідерської групи, окрім менеджерів. Якщо менеджери наших основних інституцій, і особливо бізнесу, не візьмуть на себе відповідальність за загальне благо, то ніхто інший не зможе або не захоче". Друкер був зацікавлений у зростаючому впливі людей, які працювали розумом, а не руками[джерело не вказано]. Його інтригували працівники, які знали більше про певні предмети, ніж їхні боси чи колеги, і все ж мусили співпрацювати з іншими у великій організації. Замість того, щоб просто прославляти цей феномен як втілення людського прогресу, Друкер проаналізував його і пояснив, як він кидає виклик поширеним уявленням про те, як повинні управлятися організації. Його підхід добре спрацював у дедалі більш зрілому діловому світі другої половини двадцятого століття. На той час великі корпорації розробили базову виробничу ефективність та управлінську ієрархію масового виробництва. Керівники вважали, що вони знають, як керувати компаніями, і Друкер взяв на себе сміливість підважити їхні переконання, щоб організації не стали застарілими. Але він робив це зі співчуттям. Він вважав, що його читачі - розумні, раціональні, працьовиті люди доброї волі[26]. Праці та вплив39 книг Друкера перекладено більш ніж тридцятьма шістьма мовами. Дві з них - романи, а одна - "Пригоди перехожого" (1978) - автобіографія. Він є співавтором книги про японський живопис і зняв вісім серій навчальних фільмів на теми менеджменту. Він також протягом 10 років вів постійну колонку в Wall Street Journal і часто дописував до Harvard Business Review, The Atlantic Monthly та The Economist. Його роботи особливо популярні в Японії, особливо після публікації роману "Що, якби жінка-менеджер шкільної бейсбольної команди прочитала "Менеджмент" Друкера", де головна героїня з великим ефектом використовує одну з його книг, який також був адаптований в аніме та повнометражному фільмі[28]. Його популярність в Японії можна порівняти з популярністю його сучасника В. Едвардса Демінґа[29]. Ключові ідеї
КритикаThe Wall Street Journal дослідив кілька його лекцій у 1987 році і повідомив, що він іноді не орієнтувався у фактах. Наприклад, Друкер був не в темі, коли сказав аудиторії, що англійська мова є офіційною мовою для всіх співробітників японської торгової компанії "Міцуї". Друкер захищався: "Я використовую анекдоти, щоб висловити свою думку, а не для того, щоб писати історію". Крім того, хоча Друкер був відомий своєю прозорливістю, він не завжди був правий у своїх прогнозах. Наприклад, він передбачив, що фінансовий центр США переміститься з Нью-Йорка до Вашингтона[51]. Інші стверджують, що одна з основних концепцій Друкера, «управління за цілями» ("management by objectives"), є недосконалою і ніколи не була доведена її ефективність. Критик Дейл Крюгер стверджує, що цю систему важко впровадити і що компанії часто надмірно акцентують увагу на контролі, на противагу заохоченню креативності, щоб досягти своїх цілей[52]. Класична праця Друкера "Концепція корпорації" критикувала General Motors, в той час як вона вважалася найуспішнішою корпорацією у світі. Багато керівників GM вважали Друкера персоною нон-грата протягом тривалого часу після цього. Хоча Альфред П. Слоун утримувався від особистої ворожості до Друкера, він вважав, що Друкер критикував менеджмент GM "абсолютно неправильно"[53]. Нагороди та відзнакиПрезидент США Джордж Буш 9 липня 2002 року нагородив Друкера Президентською медаллю Свободи[54]. Він також отримав нагороди від уряду Австрії[55], в тому числі Велику срібну медаль за заслуги перед Австрійською Республікою в 1974 році[56], Велику золоту нагороду за заслуги перед Австрійською Республікою в 1991 році[57], Австрійський хрест пошани за заслуги в науці та мистецтві 1-го класу в 1999 році[58], а також Орден Священного Скарбу 3-го класу 24 червня 1966 року від уряду Японії.[59] Друкер був почесним головою Фонду Пітера Ф. Друкера з управління некомерційними організаціями, який зараз є Інститутом "Лідер до лідера", з 1990 по 2002 рр.[60] У 1969 році він був нагороджений найвищою нагородою Нью-Йоркського університету - Подякою президента. [61] За статтю "Що робить ефективного керівника ефективним" Гарвардський бізнес-рев'ю в червні 2004 року нагородив Друкера сьомою премією McKinsey - найбільшою нагородою, що присуджується окремій особі.[62] У 1996 році Друкер був включений до Зали слави американського бізнесу Junior Achievement.[63] Він отримав 25 почесних докторських ступенів в американських, бельгійських, чеських, англійських, іспанських та швейцарських університетах. [64] Його книга 1954 року «Практика менеджменту» (The Practice of Management) була визнана третьою найвпливовішою книгою з менеджменту 20-го століття за результатами опитування членів Академії менеджменту. [65] У Клермонті, Каліфорнія, Одинадцята вулиця між Коледж-авеню та Дартмут-авеню була перейменована на "Дорогу Друкера" в жовтні 2009 року на честь 100-річчя від дня народження Друкера. [66] Друкер був посмертно вшанований, коли його включили до Зали слави аутсорсингу на знак визнання його видатного внеску в цій галузі.[67] У 2018 році Друкер був названий найвпливовішим бізнес-мислителем у світі за версією Thinkers50.com.[68]. Спадщина У Клермонтському університеті в 1987 році був створений Центр менеджменту імені Пітера Ф. Друкера - нині Вища школа менеджменту імені Пітера Ф. Друкера та Масатоші Іто - який продовжує керуватися принципами Друкера[69]. Щорічний Глобальний форум Пітера Друкера був вперше проведений у 2009 році, до сторіччя з дня народження Друкера[70]. Бібліографія
Інші публікації
Переклади українською
Примітки
Посилання
 Вікіцитати містять висловлювання від або про: Пітер Фердинанд Друкер
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
