Архип Тесленко народився 18 лютого (2 березня) 1882(18820302) року в селі Харківці Лохвицького повіту на Полтавщині в родині підписаря. Любляча мати хотіла кращої долі для сина, то й віддала його в однокласну церковнопарафіяльну школу, яку він успішно закінчив (1894) і вступив до харківецької церковно-учительської школи. Малий Тесленко виявив неабиякий хист до науки й до красного письменства. Під впливом маминих пісень і казок він складає байки про однокласників.
Читає багато, переважно релігійної літератури. Не все в ній було йому зрозуміло. Тоді звертався до своїх наставників. Та замість відповіді чорносотенець-законоучитель виключає хлопця зі школи (1898) за «вільнодумство» та «безбожність».
З 1897 року почалося трудове життя юнака, спочатку на поденщині. На початку 1899 року він знайшов місце писарчука у волосному управлінні в Лохвиці. Високомірство, хабарі остогидли юнакові, він кидає писарчукування й 12 серпня цього ж року переходить у контору повітового нотаріуса Ф. І. Кисловського. Проте й тут довго витримувати наругу, знущання Кисловських, особливо примхи Кисловської, А. Тесленко був не в силі. Найгірше дошкуляло переслідування за читання книжок. А читав він дуже багато, недосипаючи ночами. Свої враження від побаченого, пережитого пробує занотувати віршами російською мовою («С праздником!», «С душой, полной смиренья»).
3 серпня 1901 року Тесленко виїжджає на станцію ДолинськуХарківсько-Миколаївської залізниці — навчитися на залізничного телеграфіста. Читання ночами при слабкому світлі дали свої наслідки, виявлені через чотири місяці лікарем: «слабість на очі», що стало причиною його звільнення. Тесленко повертається до батьків. Допомагає їм, водночас продовжує підготовку до іспиту на право вчителювання. Тут сходиться з місцевим учителем, з бібліотеки якого бере книжки українських і російських авторів, недоступних йому до цього часу. Розмови з учителем, прочитані книжки, живі спостереження життя пробудженого народу формують світогляд А. Тесленка, напрям якого відбився в його віршах: «В моем жилище», «Нищий», «Как мучительно терзаться» та інші.
Під впливом «Вечорів на хуторі біля Диканьки»М. Гоголя Тесленко пише етнографічно-побутовий нарис «Ночь на Ивана Купала в с. Харьковцах» і лірико-публіцистичний роздум «На досветках» (1902).
Згодом Архип Тесленко захоплюється театром. Під впливом одвідування театру в м. Лохвиці, куди приїздили відомі українські актори, пише драму «Не стоїть жить». В 1903 році організовує в своєму селі аматорський драматичний гурток і сам бере участь у виставах. Свою драму Тесленко надсилає на відзив Кропивницькому, якого йому довелося бачити в Лохвиці.Кропинницький у листі до початкуючого автора вказав на хиби твору, але відзначив «іскру божу» в таланті письменника і порадію працювати далі, вдосконалювати художню майстерність.
У 1905 році Архип Тесленко вступив до революційної організації «Селянська спілка». Цього ж року за участь у селянських заворушеннях був заарештований, наступного (1906 року) заарештований удруге і засланий спочатку на Вологодщину, а потім у Вятську губернію. Перехворів тифом у Бутирці, слабого й немічного погнали пішим етапом до Вятської губернії, куди він прибув 25 грудня 1908 року, а наступного дня того ж року закінчувався строк його заслання.
Протягом осені 1909 та весни 1910 року письменник публікує статті, у яких рішуче засуджує антинародні дії російського царизму, до кінця залишаючись вірним демократичним ідеалам. 1910 року повернувся до рідного села, де хворий на сухоти й виснажений арештами й засланнями невдовзі помер.
Письменник Семен Сумний написав повість «Молодість Тесленка» (К., 1949), івано-франківський письменник Степан Процюк є автором роману про Архипа Тесленка під назвою «Чорне яблуко».
Тесленко — наймолодший класик у нашій літературі, — каже автор. — Він помер 29-річним у рідному селі Харківці на Полтавщині. Може, і жінки не знав ніколи. У романі є лінія про платонічне кохання. Вона займає половину твору. Казали, він любив одну селянку. Також описав його дитинство, стосунки з батьками, перебування у в’язниці, повільне вмирання. Показав його мучеником за правду, дуже тонкою і вразливою людиною.
Костя Буревій, досліджуючи питання датування початку творчості письменника, на основі аналізу рукопису перших віршів Архипа Тесленка робить припущення, що письменник почав писати ще у шкільному віці.[1]
Перші оповідання, написані 1904, були надруковані 1906 року в журналі «Нова Громада» і газетах «Громадська думка» та «Рада». Пізніше Тесленко друкував оповідання й дописи із селянського життя також у газеті «Село» та часописі «Світло».
Низка оповідань Тесленка — «За пашпортом», «Хуторяночка», «Радощі», «Наука», «Школяр» (усі 1906) — присвячена зображенню нужденного й безправного життя українського селянства за царату. Тематично близькі до названих автобіографічні оповідання «Немає матусі», «Поганяй до ями!» (1910), «Що б з мене було» (1911); теж на власному досвіді написані тюремні оповідання «На чужині», «В тюрмі» (1910). В оповіданнях «Любов до ближнього», «У схимника» (1906) зображено служителів офіційного православ'я чужим інтересам українського населення. Одним із найкращих творів Тесленка є повість «Страчене життя» (1910), у якій на тлі життя бідної селянської родини показана доля дівчини-вчительки, доведеної умовами жорстокої дійсності до самогубства.
Критика своєчасно помітила визначний талант Архипа Тесленка і живу мову розповіді, у якій поєднані традиції української класики (зокрема Марка Вовчка) з елементами імпресіонізму; тюремні й деякі інші оповідання Тесленка мовою і манерою розповіді близькі до ранніх оповідань Володимира Винниченка.
Твори Тесленка перевидавалися багато разів. Найповніші видання: «З книги життя» (1912, 1918, 1925), «Повне зібрання творів» (1928), «Твори» (1956) та ін.
Пам'ять
Пам'ятник А. Тесленку в ЛохвиціМеморіальна таблиця А. Тесленку в Києві на вул. Петлюри, 8
У селі Харківцях засновано літературно-меморіальний музей А. Тесленка.
На будинку в Києві, де у 1905—1909 роках перебував Архип Тесленко, 19 вересня 1964 року було встановлено меморіальну таблицю (граніт; архітектор І. І. Макушенко).
Меморіальна таблиця на будівлі станції Долинська (Кіровоградська область)
Тесленко А.Оповідання. Частина I.; з передм. В. Чередниченко — Полтава: Видання Полт. спілки споживчих товариств, 1918 — 102 с. — (Просвітянська книгозбірня; № 2).
Тесленко А.Повне зібрання творів; за ред. та з переднім словом С. Єфремова — Харків ; Київ: Держ. вид-во України, 1928-1929 — 575 с., 1 арк. портр. — (Бібліотека українських класиків).
Тесленко А. Оповідання («Радощі», Немає матусі!, В тюрмі, Що робити?). Мал. Л. Капітана — Київ: Держлітвидав, 1955 — 44 с.
Тесленко А. Твори — Київ: Держлітвидав, 1956 — 542 с.
Тесленко А. Вибрані твори — Київ: Молодь, 1958 — 294 с. + 1 портр. автора (Шкільна бібліотека).
Тесленко А. Повне зібрання творів — Київ: Наукова думка, 1967 — 548 с.
Тесленко А. За пашпортом: Вибрані твори; мал. В. Якубича — Київ: Веселка, 1974. — 160 с.
Тесленко А. За пашпортом: Вибрані твори; передм. О. Непорожньго — Київ: Веселка, 1977. — 259 с. — (Шкільна бібліотека).
Тесленко А. Твори; іл.: П. Вишняк, О. Івахненко — Київ: Дніпро, 1977 — 206 с.: портр.
Тесленко, А. Страчене життя: Оповідання. Повість – К.: Дніпро, 1981. – 239 с.
Тесленко А. Прозові твори; Драматичні твори; Вірші; Листи — Київ: Наукова думка, 1988 — 480 с.: портр. — (Б-ка укр. літ. Дожовт. укр. літ.).
Тесленко А.'Школяр: прозові твори; передм. М. Грицюти, мал. В. Якубича, портр. роботи В. Касіяна – К.: Веселка, 1989. – 287 с.
Тесленко А. Вибрані твори — Київ: Центр учбової літератури, 2020 — 348 с. (Класика української літератури) ISBN 9786110114752.
Тесленко А. Любов до ближнього. Страчене життя. Школяр — Київ: Центр учбової літератури, 2021 — 72 с. (Класика української літератури) ISBN 9786176735441.
Твори Архипа Тесленка. chtyvo.org.ua. Електронна бібліотека «Чтиво». Процитовано 2 липня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
