«Твій рух» (пол. Twój Ruch ) — колишня соціал-ліберальна , популістська та антиклерикальна польська політична партія .[ 1] [ 2] Вона була заснована Янушом Палікотом як Рух Палікота (пол. Ruch Palikota ) у жовтні 2010 року.[ 3] Партія класифікується як лівоцентристська [ 4] або ліва [ 5] [ 6] в контексті польської політики.
Партія прийняла свою остаточну назву і програму 6 жовтня 2013 року[ 7] [ 8] та була розформована в січні 2023 року.[ 9]
Історія
У липні 2010 року Януш Палікот, тоді ще член Громадянської платформи , припустив, що покійний президент Лех Качинський сам винен у катастрофі Ту-154 в Смоленську . Після скандалу, що розгорівся, Палікот оголосив про плани створити власний громадський рух.[ 10] 2 жовтня він організував у Варшаві з'їзд «Сучасна Польща», який відвідало кілька тисяч людей. На з'їзді Палікот оголосив свою програму із 15 пунктів.[ 11] 6 жовтня він вийшов з Громадянської платформи.[ 12]
9 січня 2011 року Палікот передав своє депутатське посвідчення Великому оркестру святкової допомоги для продажу на аукціоні.[ 13]
1 червня 2011 року він офіційно зареєстрував свій рух як політичну партію під назвою Рух Палікота .
На парламентських виборах 2011 року партія отримала 10 % голосів і здобула 40 місць у Сеймі ,[ 14] що зробило її третьою партією в парламенті після Громадянської платформи і Права і справедливості , що стало одним з найкращих дебютних результатів з часів падіння комуністичного режиму[ 15] .
Анна Гродзька , перша трансгендерна депутатка у Європі, була обрана від списку партії у 2011 році.[ 16] А також від нього був обраний Роберт Бедронь , перший відкритий гей у історії польського парламенту. Один з парламентарів, Роман Котліньський [pl] раніше був католицьким священиком.
8 березня 2012 року Лукаш Гібала , голова краківських структур правлячої Громадянської платформи, приєднався до Руху Палікота, ставши 43-м депутатом партії. Його перехід був дещо знаковим, оскільки він є племінником міністра юстиції Ярослава Ґовіна [en] .
6 травня 2013 року Рух Палікота зареєстрував свій перший місцевий партійний комітет за кордоном, сформований поляками, які проживають у Брюсселі.[ 17]
25 травня 2014 року на виборах до Європарламенту блок Європа Плюс до якого входив Рух отримав 3,6 % голосів, що нижче 5 % виборчого бар'єру, і, таким чином, не зміг отримати жодного депутата Європарламенту .[ 8] [ 18]
6 жовтня 2013 року партію було перейменована на «Твій рух ».[ 7]
Липня 2015 року Рух, Союз демократичних лівих сил , Унія праці та Зелені сформували виборчий блок Об'єднані ліві для участі у майбутніх парламентських виборах.[ 19] [ 20]
На парламентських виборах 25 жовтня 2015 року список «Об'єднаних лівих» очолила Барбара Новацька з «Твого руху» і отримала лише 7,6 % голосів, що нижче 8 % прохідного бар'єру, в результаті чого Рух залишилася без парламентського представництва.
На парламентських виборах 2019 року партія йшла у складі Лівиці .
Партія розпустилася в січні 2023 року.[ 9]
Ідеологія
Різноманітні джерела характеризують Рух Палікота як ліберальний ,[ 21] [ 22] соціал-ліберальний ,[ 23] антиклерикальний [ 24] [ 25] [ 26] та проєвропейський .[ 27] Медіа описують його як лібертаріанський ,[ 28] [ 29] ліберальний,[ 30] [ 31] [ 32] антиклерикальний,[ 33] популістський [ 2] [ 34] та лівий .[ 5] [ 6] Financial Times охарактеризував економічні погляди членів Руху як неоднорідні — від лібертаріанства до соціал-демократії .[ 35]
Рух Палікоту хотів скасувати релігійне навчання в державних школах та державні субсидії церквам, легалізувати аборти по запиту, знизити вік голосування до 16,[ 36] безкоштовно роздавати презервативи ,[ 37] легалізувати одностатеві шлюби ,[ 3] реформувати Управління соціального страхування , відмінити Сенат ,[ 38] легалізувати канабіс [ 39] та запровадити пропорційне оподаткування .[ 40]
Виборча історія
Сейм
Європарламент
Вибори
Лідер
Голоси
%
Місця
Зміна
2014
Януш Палікот
252,699
3.6
Нова партія
У складі Європа Плюс, яка не отримала жодних місць
Див. також
Примітки
↑ Nordsieck, Wolfram. Poland . Parties and Elections in Europe . Процитовано 19 грудня 2023 .
↑ а б Kulish, Nicholas (10 жовтня 2011). Provocateur’s Strong Showing Is a Sign of a Changing Poland . The New York Times . Процитовано 19 грудня 2023 .
↑ а б 10 percent support for rebel MP's party? . TheNews.pl . Polskie Radio . 5 жовтня 2010. Процитовано 20 грудня 2010 .
↑ Passarelli, Gianluca, ред. (2015). The presidentalization of political parties: organizations, institutions and leaders . Houndmills: Palgrave Macmillan. с. 117. doi :10.1057/9781137482464 . ISBN 978-1-137-48246-4 .
↑ а б Gera, Vanessa (10 жовтня 2011). Polish PM Begins Building New Government After Win . Associated Press . ABC News . Архів оригіналу за 12 жовтня 2011.
↑ а б Gera, Vanessa (7 жовтня 2011). AP Interview: New Polish party on the rise . Associated Press . Архів оригіналу за 8 жовтня 2011.
↑ а б Gowin, Palikot form new political groups . wbj.pl . Warsaw Business Journal. 7 жовтня 2013. Процитовано 29 листопада 2013 .
↑ а б Tom Lansford (2015). Political Handbook of the World 2015 . SAGE Publications. с. 4973–4974 . ISBN 978-1-4833-7155-9 .
↑ а б Strzelińska, Karina (13 червня 2023). To koniec. "W styczniu podjęliśmy decyzję" . wiadomosci.wp.pl (пол.) . Процитовано 11 січня 2024 .
↑ Вибрановський, Войцех (13 липня 2010). Wirtualny Ruch Poparcia Janusza Palikota . Жечпосполіта (пол.) .
↑ Ґондек, Яцек (2 жовтня 2010). Kabaret eksperymentalny Janusza P. z biskupami pasibrzuchami w tle . Onet Wiadomości (пол.) .
↑ Палікот, Януш (6 жовтня 2010). Składam rezygnację . palikot.blog.onet.pl (пол.) . Блог Януша Палікота. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 22 грудня 2023 . [Архівовано 2016-06-02 у Wayback Machine .]
↑ Palikot przed kamerami oddaje legitymację poselską na aukcję WOŚP . Gazeta.pl Wiadomości (пол.) . 9 січня 2011. Архів оригіналу за 28 березня 2014.
↑ Semenova, Elena; Edinger, Michael; Best, Heinrich (13 грудня 2013). Parliamentary Elites in Central and Eastern Europe: Recruitment and Representation . Routledge. с. 81. ISBN 978-1-317-93533-9 .
↑ Elections 2011 . wybory2011.pkw.gov.pl . Процитовано 22 грудня 2023 .
↑ Transgender woman poised for seat in Poland's new parliament . Дейлі телеграф . 10 жовтня 2011.
↑ Палікот, Януш (15 травня 2013). Tak się zmienia świat! . palikot.blog.onet.pl (пол.) . Блог Януша Палікота. Архів оригіналу за 30 березня 2015. [Архівовано 2015-03-30 у Wayback Machine .]
↑ Pkw | Pkw . Pe2014.pkw.gov.pl. Процитовано 16 липня 2014 .
↑ Polish left to unite for general election . Polskie Radio dla Zagranicy . Процитовано 11 січня 2024 .
↑ United Left to unveil programme in mid-August . Polskie Radio dla Zagranicy . Процитовано 11 січня 2024 .
↑ Corrine Deloy (2012). A Summary of Political and Legal Europe . У Thierry Chopin; Foundation Schuman; Michel Foucher (ред.). Schuman Report on Europe: State of the Union 2012 . Springer. с. 119. ISBN 978-2-8178-0318-0 . Процитовано 19 липня 2013 .
↑ Roger Schoenman (2014). Networks and Institutions in Europe's Emerging Markets . Cambridge University Press. с. 190. ISBN 978-1-107-03134-0 .
↑ Pytlas, Bartek; Kossack, Oliver (2015). Lighting the fuse: The impact of radical right parties on party competition in Central and Eastern Europe . У Minkenberg, Michael (ред.). Transforming the Transformation? The East European Radical Right in the Political Process . Routledge . с. 117. ISBN 978-1-317-54939-0 . …[T]he left-liberal end of the political spectrum…has been occupied by the Palikot Movement (recently renamed Your Movement, Twój Ruch )…
↑ Corrine Deloy (2012). A Summary of Political and Legal Europe . У Thierry Chopin; Foundation Schuman; Michel Foucher (ред.). Schuman Report on Europe: State of the Union 2012 . Springer. с. 119. ISBN 978-2-8178-0318-0 . Процитовано 19 липня 2013 .
↑ Roger Schoenman (2014). Networks and Institutions in Europe's Emerging Markets . Cambridge University Press. с. 190. ISBN 978-1-107-03134-0 .
↑ Wayne C. Thompson (2012). Nordic, Central and Southeastern Europe 2012 . Rowman & Littlefield. с. 340. ISBN 978-1-61048-891-4 . Процитовано 19 липня 2013 .
↑ Wayne C. Thompson (2013). Nordic, Central, and Southeastern Europe 2013 . Rowman & Littlefield. с. 328. ISBN 978-1-4758-0489-8 .
↑ From goggle box to ballot box . The Economist . 27 вересня 2011. Процитовано 30 жовтня 2011 .
↑ Palikot's surprise . Warsaw Business Journal. 10 жовтня 2011. Процитовано 30 жовтня 2011 .
↑ Borowski, Chris (10 жовтня 2011). Liberal maverick to push for secular Poland after win . Reuters. Процитовано 30 жовтня 2011 .
↑ Palikot moves into third in race for parliament .
↑ Palikot founds Europa Plus Movement . The Warsaw Business Journal. 14 січня 2013. Архів оригіналу за 30 січня 2013.
↑ Anti-Clerical protest in Gdansk . .demotix.com. 4 листопада 2010. Архів оригіналу за 10 листопада 2010. Процитовано 30 жовтня 2011 . [Архівовано 2010-11-10 у Wayback Machine .]
↑ A glance at main parties in Poland's elections , Associated Press (AP), 9 жовтня 2011, процитовано 13 жовтня 2011
↑ Palikot movement gives voice to Polish diversity . Financial Times . 17 січня 2012.
↑ Nowiny z Polski, filmy online, aktualności, gry, ciekawostki - OFIO.pl . 29 березня 2018.
↑ Strybel, Rob (3 жовтня 2010). Polish maverick MP launches anti-clerical party . Reuters . Процитовано 20 грудня 2010 . [Архівовано 2012-07-16 у Archive.is ]
↑ Modern Poland's postulates on their website (PDF) (пол.) . 15 січня 2011. Процитовано 20 листопада 2011 .
↑ POROZUMIENIE WOLNE KONOPIE - RUCH PALIKOTA . wolnekonopie.pl . Архів оригіналу за 26 вересня 2011. [Архівовано 2011-11-30 у Wayback Machine .]
↑ What does Palikot's big win mean for Poland? . Warsaw Business Journal. 10 жовтня 2011. Процитовано 30 жовтня 2011 .