Сівас (вілаєт)

Сівас
Дата створення / заснування	1867
Країна	Османська імперія
Столиця	Сівас
Замінений на	Туреччина
На заміну	Рум
Час/дата припинення існування	1922
Площа	83,68 км²
Сівас у Вікісховищі

Сіваський вілаєт (осман. ولايت سيوس) — вілаєт Османської імперії, що розташовувався у центральній частині Малої Азії). Утворений 1867 року замість Румського еялету з площею 83,680 км². З ліквідацією Османської імперії та утворенням Турецької республіки у 1922 році вілаєт було реформовано в провінції.

Історія

У 1867 році в результаті реформ Танзимату еялет Рум було перетворено на вілаєт Сівас. Відповідно адміністративним центром стало місто Сівас.

У 1915—1916 роках валі (губернатор) вілаєту Ахмед Муаммар організував різанину вірменського населення, яке розглядали союзником Російської імперії, з якою Османська імперія вела війну в рамках Першої світової війни. Різанина в Сіваському вілаєті стала частиною генозида вірмен.

У 1918 році північні райони вілаєту увійшли до Республіки Понт, що була оголошена в Трапезунді (Трабзоні). У 1920—1922 роках за ініціативи Мустафи Кемаля відбулася різанина та депортація греків (напівночі) та ассирійців (на сході). У 1921 році в Амасії повішено 70 православних священників та старійшин греків. До 1922 року практично знищено грецьку громаду.

У 1922 році сіваські вілаєт було перетворено на провінції Сівас, Токат, Амасья, Гіресун.

Структура

Вілаєт складався з 4 санджаків:

• Сіваський санджак мав 11 кази: Сівас, Бюньян, Шаркишла, Хафик, Даренде, Дивригі, Пинарбаші, Кангал, Зара, Гюрюн, Їлдизелі.
• санджак Амасья — 7 кази: Амасья, Хавза, Меджитьозю, Везіркьопрю, Гюмюшхаджикьой, Мерзифон, Ладік.
• Шебінкарахісарський санджак — 5 кази (до 1875 року): Шебінкарахісар, Алуджра, Масудіє, Сушехрі, Коюлхізар; 4 кази (з 1876 року): Шебінкарахісар, Алуджра, Масудіє, Коюлхіза.
• Токатський санджак — 5 кази: Токат, Ербаа, Зела, Ніксар, Решадіє.

У 1900 році нараховано 47 691 сіл.

Населення

Відповідно за переписом 1885 року в вілаєті мешкало 1 млн. 86 тис. 15 осіб осіб. У 1912—1914 роках за різними відомостями мешкало від 1 млн. 170 тис. до 1 млн. 470 тис. осіб. Більшість населення становили турки (близько 900 тис. осіб), але потужною була вірменська громада, що нараховувала від 152 до 200 тис. осіб. Більшість вірмен мешкало в Сіваському сандажку, становивши близько 30 % від усього населення. Іншою значною меншиною були капподокійські греки, яких у 1914 році нараховано 75324 осіб. Також в вілаєті були представлені курди, сирійці-православні (ассирійці), цигани (2.363 особи).

В результаті подій 1915—1917 та 1920-х років практично зникли будь-які національні меншини в вілаєті.

Економіка

Вілаєт був одним з важливих провінцій, де в значній кількості вирощувалися зернові культури, насамперед пшениці, якою було засіяно площі на 57 тис. т зерна. Також в значні кількості вирощувалися рис, просо, бобові та фрукти.

Джерела

• Karpat, Kemal (1985). Ottoman Population, 1830—1914: Demographic and Social Characteristics. University of Wisconsin Press. ss. 178—179. ISBN 9780299091606.
• Kapucu, Naim and Palabiyik, Hamit (2008) Turkish Public Administration: From Tradition to the Modern Age International Strategic Research Organization (USAK), Ankara, page 164, ISBN 978-605-4030-01-9
• Kaligian, Dikran Mesrob (2011) Armenian Organization and Ideology Under Ottoman Rule, 1908—1914 (revised edition) Transaction Publishers, New Brunswick, New Jersey, page 152, ISBN 978-1-4128-4245-7