У 1867 році в рамках реформи часів танзімату еялет Кастамону було перетворено на вілаєт з тією ж назвою. За часи імперією не набула значного розвитку, оскільки основні магістралі та залізниці переважно оминали межі вілаєту. за правління султана Абдул-Гаміда II було одним з місць заслання опозиціонерів. У 1906 році в містах вілаєту відбулися виступи проти збільшення податків, за відновлення Конституції 1876 року. Зрештою разом з виступами в Ерзуруму, Трабзон тана Балканах цей рух призвів до перемоги у 1908 році молодотурків.
Під час війн з Російською імперією, балканськими державами, під час Першої світової війни вілаєт був одним з важливих центрів набору в османські війська. У 1915 році порт Зонгулдак було знищено російським флотом. Порт Сином та Інеболу зазнавали напади російських кораблів у 1915 та 1916 роках.
Після повалення монархії населення доволі схвально поставилося до уряду в Анкарі, підтримавши створення Турецької республіки. Разом з вілаєтом Анкара став базою для прихильників Мустафи Кемаля. У 1922 році вілаєт перетворено на провінції Бартин, Чанкири, Дюздже, Карабюк, Кастамону, Зонгулдак та Синоп.
санджак Болу — 9 кази: Болу, Ереглі, Бартин, Гереде, Гьойнюк, Акчакоджа, Дюздже, Деврек, Мудуму. Цей санджак мав особливий статус в складі вілаєту.
Населення
За переписом 1885 році в провінції мешкало 1 009 460 осіб. Основу становило турецьке населення. Існували громади понтійських греків, які переважали у місті Синоп. Перша світова війна негативно позначилася на демографії, кількість жителів зменшилася до 728,1 тис. осіб в 1920 році. У 1919—1923 роках понтійські греки зазнали нападів та переслідування. Зрештою у 1923 році їх виселено до Греції.
Економіка
Був одним з економічно відсталих вілаєтів імперії. Основу становили землеробство й тваринництво. Вирощувалися пшениця (переважно в санджаках Чанкири і Сіноп), ячмінь, кукурудза, нут, опій, рис, оливки, фрукти. Більшість продукції споживалося в провінції, частково вивозилося до сусідніх вілаєтів на території Малої Азії. Основним споживачем фруктів з цього вілаєту був Стамбул. У південних кази існувало виробництво шовку.
Вирощувалися також кози, вівці, велика рогата худоба. Місцеві ремісники використовували бавовни для виготовлення різних тканин. Фабрики з виготовлення бавовняних тканин були лише у Синопі.
Міста Синоп та Інеболу були центрами човнобудування. Також на території вілаєт здійснювався видобуток свинцю і нікелю. Значні вугільні копальні розташовувалися біля Ереглі та Болу. Вугільні копальні Ереглі з 1896 року експлуатувалися французькою компанією, яка також взяла у концесію порт Зонгулдак. У 1914 році їх було конфісковано османським урядом, а 1917 року передано у концесію Дойче Банку. У 1916 році було споруджено першу залізницю, що з'єднала міста Болу і Зонгулдак. Її прокладено на кошти німецьких підприємців.
Джерела
Chisholm, Hugh, ed. (1911). «Kastamuni». Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press.
G.W. Prothero, Anatolia, London, H.M. Stationery Office, 1920 (lire en ligne), p. 112
Karpat, Kemal (1985). Ottoman Population, 1830—1914: Demographic and Social Characteristics. University of Wisconsin Press. ss. 180—185. ISBN 9780299091606.
Aykut Kansu, The Revolution of 1908 in Turkey, Brill, Leiden, 1997