|
Монастир (еялет)
41°01′00″ пн. ш. 21°20′00″ сх. д. / 41.01666667° пн. ш. 21.33333333° сх. д. Еялет Монастир — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1826—1867 роках з площею 48.907 км². Утворився з еялету Румелія (на теперішніх землях Сербії, Македонії, Албанії, Греції). ІсторіяУ 1826 році внаслідок реформи султана Махмуда II з Румелійського еялету виокремлено самостійні еялети Едірне та Салоніки, а сам еялет Румелія перетворено на еялет Монастир. Того ж року головне місто провінції перенесено до Монастиря (сучасне м. Бітола). З огляду на це нерідко виникає плутанина, оскільки помилково вважається продовження існування Румелійського еялету. У 1828—1829 роках північно-східні райони еялету було окуповано під час російсько-турецької війни, зокрема Софія. У 1846 року з території еялету виділено в окремі провінції Видин та Ниш. Завданням Монастирських пашів було забезпечення османської влади в центральній частині Балканського півострова. Втім, це було складно зробити з огляду на постійні повстання сербів і чорногорців. Також складна ситуація була на албанських землях. У 1867 році еялет перетворено на Монастирський вілайєт. ЕкономікаОснову становило сільське господарство, зокрема хліборобство та садівництво. Працювали копальні цінних металів і різних руд. Проте загалом у 1830—1850-х роках міста й санджаки провінції переживали економічно-соціальну кризу. Про розмір податків, що збирали на той час, замало відомостей. СтруктураСкладався з 4 санджаків: Скутарійського, Охридського, Монастирського та Касторійського. Очільники
Джерела
|
||||||||||||||||
.svg){kind=small}
