Ємен (вілаєт)

Ємен
Дата створення / заснування	1872
Континент	Азія
Країна	Османська імперія
Столиця	Сана
Кількість населення	2 500 000 осіб
Замінений на	Протекторат Аден
На заміну	Ємен
Час/дата припинення існування	1918
Площа	200 000 км²
Ємен у Вікісховищі

15°20′54″ пн. ш. 44°12′23″ сх. д.

Єменський вілаєт (осман. ولايت یمن Vilayet-i Yemen) — вілаєт Османської імперії, що розташовувався на півдні Аравійського півострова. Утворений 1872 року замість Єменського еялету з площею 200 тис. км². Припинив існування після поразки Османської імперії в Першій світовій війні.

Історія

Протягом 1860-х років становище Османської імперії в Ємені було відновлено. Втім, удалося розташувати залоги лише на півночі, оскільки Аден було окуповано Великою Британією, а на південному сході утворилися самостійні держави. У 1872 році еялет Ємен було перетворено на Єменський вілаєт. Адміністративним центром стало місто Сана. У відповідь на спробу захоплення Тіхами війська Асіру в 1872 році турки взяли їхню столицю Абду, стратили ватажків династії аль-Аїд і включили Асір до складу вілаєту. Втім, влада османів практично не поширювалася за межі міст, а їх загони не ризикували виходити за стіни фортець.

Втім, уже в 1890-х проти османської влади повстали імами-зейдити. Бойові дії тривали до 1905 року, коли султанський уряд надав певну автономію гірським районам Ємену, де отаборилися Зейдити. Водночас там було скасовано цивільний кодекс та відновлено норми шаріату. У 1902 та 1904 роках відбувалися сутички між васалами султана та арабами з протекторату Аден.

У 1906 році повстали Ідрісіди в Асірі, що до 1910 року захопили більшу частину цього санджаку. Для відновлення влади проти асірців виступили османські війська з вілаєту Хиджазу та загони з Сани, які відновили владу султана в Асірі. Втім у 1912 році війська Ідрісі з Асіру намагалися допомогти італійцям під час італо-турецької війни. У 1911 році було укладено черговий договір з зейдітами, імами яких визнано духовними лідерами в шиїтській частині Ємену, надано ім право збирати податки. У 1914 році владнали прикордонні суперечки з Аденським протекторатом, що належав Великій Британії.

Під час Першої світової війни вдалося зберегти владу в Північному Ємені. Після початку війни утворився так званий південноаравійський фронт. Османські війська спробували захопити Аден. У листопаді 1914 року сили Османської імперії з Єменського вілаєту почали наступ на Аден і досягли певних успіхів, зайнявши значну частину Аденського протекторату та султанату Лахедж. Втім, до 1916 року османські війська були зупинені силами британської Аденської бригади і прибулими підкріпленнями, що призвело до припинення бойових дій на цьому фронті.

Водночас 1915 року почалися повстання в на півдні Асірського санджаку. У 1916 році з початком потужного арабського повстання в Хиджазі, Єменський вілаєт опинився відрізаним від постачання з основних районів Османської імперії. У 1917 році Асір став незалежним.

У 1918 році після капітуляції султана війська турків залишили Ємен, а імам Ях'я бен Мухаммед Хамід-ад-Дін з династії аль-Касимі оголосив Північний Ємен незалежною державою. У 1926 році імам Ях'я оголосив себе королем Єменського Мутаваккілітського Королівства, а також зейдитським духовним лідером.

Структура

Вілаєт складався з 4 санджаків:

• Санський санджак мав 9 кази: Сана, Джебель-і Нараз, Кевкебан, Анеш, Хічче, Зімар, Єрим, Реда, Умран.
• Асірський санджак — 7 кази: Абха, Махаіл, Рікал уль-Ма, Бені-Сехр, Гамід, Сабья, і Канефіде.
• санджак Ходейда — 7кази: Ходейда, Зебід, Ліхьє, Ріме, Гюкур, Баджіл, Абу-Аріш;
• Таїзький санджак — 5 кази: Таїз, Еб, Адейн, Катіба, Ніджріє.

Валі

• Ахмед Мухтар Паша Катирджіоглу (1872—1873)
• Ахмед Еюб Паша (1873—1875)
• Мустафа Асім Паша (1875—1879)
• Ізмаїл Хаккі Паша Бодгоріджелі (1879—1882)
• Мехмед Ізет Паша (1882—1884)
• Ахмед Февзі Паша (1884—1886)
• Ахмед Азіз Паша (1886—1887)
• Топал Осман Нурі Паша (1887—1889)
• Осман Нурі Паша Потіріклі (1889—1890)
• Ізмаїл Хаккі Паша Бодгоріджелі (1890—1891)
• Гасан Едіп Паша (1891)
• Ахмед Фавзі Паша (1891—1898)
• Гусейн Хілмі Паша (1898—1902)
• Черкес Абдулла Решид Паша (1902—1904)
• Бірен Мехмед Тевфік Паша (1904—1905)
• Ахмед Февзі Паша (1905—1908)
• Арнауд Гасан Тахсін Паша (1908—1910)
• Каміл-бей (1910)
• Мехмед Алі Паша (1910—1911)
• Акділек Махмуд Паша (1911—1918)

Населення

Відповідно до перепису 1885 року в вілаєті мешкало 2,5 млн осіб[1]. Втім, ці цифри дослідникам здаються значно завищеними.

Примітки

1. Statistics of Asiatic Turkey and Arabia

Джерела

• John Baldry: al-Yaman and the Turkish Occupation 1849—1914. In: Arabica, T. 23, Fasc. 2 (Jun., 1976), S. 156—196
• Joshua Teitelbaum (2001). The Rise and Fall of the Hashemite Kingdom of Arabia. C. Hurst & Co. Publishers. p. 59. ISBN 978-1-85065-460-5
• Caesar E. Farah (2002-06-29). The Sultan's Yemen: 19th-Century Challenges to Ottoman Rule. I.B.Tauris. p. 97. ISBN 978-1-86064-767-3.
• Robert D. Burrowes, Historical Dictionary of Yemen, The Scarecrow Press, 2010, p. 275
• Bruce Masters (2013-04-29). The Arabs of the Ottoman Empire, 1516—1918: A Social and Cultural History. Cambridge University Press. p. 189. ISBN 978-1-107-03363-4