|
Станіслав Шептицький
Станіслав Марія Йоанн Шептицький (пол. Stanisław Maria Jan Szeptycki, 3 листопада 1867, с. Прилбичі — 9 жовтня 1950, с. Корчина) — польський та австрійський граф, генерал-майор цісарсько-королівської армії Австро-Угорщини, генерал-поручник Війська Польського. Рідний брат митрополита Андрея Шептицького ЧСВВ і Климентія Шептицького МСУ. Родовід
БіографіяНародився 3 листопада 1867 року в с. Прилбичі, нині Яворівський район, Львівська область, Україна (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина). СтановленняЗ 1877 навчався в середніх школах у Львові, потім у Перемишлі та Кракові. 1885 — отримав свідоцтво зрілости в цісарсько-королівській ІІІ гімназії в Кракові, склавши матуру з відзнакою[3]. 1885—1888 — студент Військово-технічної академії в Медлінґу. По закінченні отримав ступінь молодшого лейтенанта артилерії. Від молодшого лейтенанта до капітана1888—1890 — служив у артилерійському дивізіоні в Ярославі. Зі серпня 1891 до червня 1892 — курсант військової школи верхової їзди у Відні. У січні 1892 отримав призначення до артилерійської бригади в Перемишлі та звання лейтенанта. 1894—1896 — навчався в Школі Генерального штабу (Відень). 1896 — призначений ад'ютантом піхотної бригади в Кошицях. У листопаді 1898 був призначений командиром батареї в полку польової артилерії, дислокованому в Орадя. Підвищений до звання капітана. З листопада 1899 до лютого 1904 — служить у Кракові: спочатку штабний капітан у 12-й піхотній дивізії, з 1903 — у 1-й кавалерійській дивізії. 1904—1905 — під час російсько-японської війни був австрійським військовим аташе при російській армії в Маньчжурії. Від капітана до полковникаЗ жовтня 1905 до грудня 1906 — штабний офіцер 3-ї кавалерійської дивізії. Потім працював у реєстраційній службі Генерального штабу у Відні. 1906 — здав іспити на майора Генерального штабу (отримав звання 1 листопада 1907). У квітні 1907 повернувся до ІІІ кавалерійської дивізії (Відень) як начальник штабу. Восени 1909 — був командиром дивізіону, потім полку польової артилерії. У травні 1911 переведений в Генеральний штаб і отримав ранґ підполковника. 1911—1914 — австрійський військовий аташе в Римі. У травні 1914 став полковником. 1 вересня 1914 — після початку Першої світової війни призначений до операційного відділу головної команди австро-угорської армії, а з 24 вересня — начальника штабу II корпусу (на російському фронті). У листопаді 1915 призначений командиром артилерійського XXX бригади польової артилерії. Пропозиція стати командантом УСС1914 — провідні українські діячі Галичини та Буковини Кость Левицький і Микола Василько запросили на команданта УСС графа Станіслава Шептицького, особистого приятеля цісаря Франца-Йосифа, який маючи великі зв'язки і вплив в урядових колах, водночас був рідним братом духовного глави українців Галичини. За однією версією, проти кандидатури Станіслава Шептицького рішуче виступив Кирило Трильовський, погрожуючи спротивом «Січей». Наслідок — Відень обмежив УСС до 2000 вояків, а Станіслав Шептицький опинився під впливом польських націоналістів, які запропонували йому співпрацю в розбудові польського легіону[4]. Іншу версію подій наводять Никифор Гірняк і Степан Шах. Як писав останній про Станіслава Шептицького,
Ще одну версію наводить Осип Думін:
У польському легіоніЧервень 1916 — Станіслав Шептицький на власне прохання отримав призначення до польських легіонів і став командиром 3-ї Бригади, а з листопада 1916 до квітня 1917 командував усіма польськими легіонами австро-угорської армії, на чолі яких 1 грудня 1916 вступив до Варшави. До лютого 1918 був австро-угорським генерал-губернатором в Любліні, але пішов у відставку на знак протесту проти повернення Холмщини Українській Народній Республіці внаслідок Брестського миру. З червня по жовтень 1918 командував 85-ю піхотної бригадою ландверу на італійському фронті. Від жовтня 1918 командував збройними силами Королівства Польського (Polnische Wehrmacht). 5 листопада 1918 звільнений з цісарсько-королівської армії. Служба в польській арміїУ листопаді 1918 одразу приєднався до щойно створеного Війська Польського, де замінив генерала Тадеуша Розвадовського на посту начальника Генерального штабу (займав його до березня 1919). У ніч проти 5 січня 1919 успішно ліквідував заколот групи змовників полковника Маріана Янужайтіса, які намагалися влаштувати державний переворот. 6 лютого 1919, протестуючи проти способу ведення воєнних дій у Галичині, пішов у відпустку (на власне прохання). З квітня 1919 займав пост командувача Литовсько-Білоруського фронту. 1920 — під час радянсько-польської війни, завдяки його успішному командуванню фронтом і 4-ю армією поляки відтіснили більшовиків і закріпилися на позиціях за Неманом. Був нагороджений Командорським і Срібним Орденами Virtuti Militari, Командорським Орденом Відродження Польщі і 4 рази ставав Кавалером Krzyż-у Walecznych. Незгода з політикою польського вождя Юзефа Пілсудського коштувала йому посади. 31 липня 1920 був з неї звільнений. З 1 вересня 1921 був інспектором армії в Кракові. Згодом вступив у «націонал-демократичну» опозицію до Пілсудського. 1923 — після зміни влади призначений міністром оборони Польщі. Ображений Пілсудським після державного перевороту у травні 1926 викликав останнього на дуель. Але маршал виклику не прийняв. По цьому Шептицький подав у відставку з військової служби. Цивільне життяПісля відставки проживав у Кракові, не займаючись політичною діяльністю. Обіймав посаду президента Національної асоціації виробників нафти. Під час Другої світової війни не брав участі в русі опору. Служба Польській Народній РеспубліціНаприкінці Другої світової війни, у віці 78 років Станіслав Шептицький вступив до армії ПНР, і його призначено на посаду голови Ради Польського Червоного Хреста, яку він обіймав у 1945–1950. Помер 9 жовтня 1950 року в с. Корчина поблизу Кросна (нині Кросненський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща). Сім'яПерша дружина — княжна Марія Юзефіна Сапіга-Коденська з Красічина гербу Лис (1884—1917), донька Леона Павла Адама та його дружини — княжни Терези Єлизавети Марії Сангушко-Коширської. Шлюб уклали у містечку Більче-Золоте[9] — тодішньому маєтку Сапіг. Друга — Станіслава Олізар.[10] Див. такожПримітки
Джерела інформації
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
