|
Семенець Валерій Васильович
Семенець Валерій Васильович (нар. 26 січня 1955 р., м. Гребінка Полтавської області) — український науковець у сфері автоматизованого проектування мікроелектронної апаратури. Доктор технічних наук, професор, Лауреат Державної премії в галузі науки і техніки, Лауреат Державної премії в галузі освіти. БіографіяВалерій Семенець народився 26 січня 1955 року у м. Гребінка Полтавської області, УРСР. Трудову діяльність розпочав у локомотивному депо «Гребінка» Південної залізниці. Працював робітником 1-го розряду, слюсарем автоматного цеху з ремонту рухомого складу. У 1973—1975 роках служив у лавах Радянської армії, був командиром відділення у Ленінградському військовому окрузі, здобув звання кращого оператора частини. У 1975 році вступив до Харківського інституту радіоелектроніки на факультет конструювання радіоапаратури. Навчався у групі КВА-75-2, відмінник навчання, Ленінський стипендіат. Активну участь брав у науково-дослідній роботі, був членом Ради науково-дослідної роботи студентів факультету, членом комітету комсомолу — відповідальним за НДРС. Паралельно з навчанням працював на кафедрі технічної електроніки по темі «Автоматизовані системи проектування радіоелектронних пристроїв». Неодноразово відстоював честь інституту на фізико-математичних олімпіадах, республіканських турах, де займав перші місця. У 1980 році з відзнакою закінчив інститут та виконав дипломний проект «Логічні модулі та підсилювальні осередки перетворювачів інформації» на кафедрі конструювання радіоапаратури, отримавши кваліфікацію інженера-конструктора-технолога електронно-обчислювальної апаратури. Після закінчення залишився працювати у науково-дослідному секторі кафедри технічної електроніки. Працював інженером, молодшим науковим співробітником, старшим інженером, старшим викладачем, старшим науковим співробітником[1]. 1984 року захистив кандидатську дисертацію «Методи й алгоритми оптимізації розміщення джерел, що виділяють тепло, у багатокристальних мікрозборках з урахуванням умов трасування електричних з'єднань». Протягом 1989—1992 років навчався у докторантурі ХІРЕ і захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук на тему «Теоретичні основи автоматизованого конструювання технічних систем на базі багатокристальних мікросхем»[2]. 1994 року йому присвоєне вчене звання професора. У наступні роки працював доцентом, професором кафедри біомедичної електроніки, заступником декана факультету електронної техніки з навчальної роботи, проректором із навчально-методичної роботи (1995—2003), першим проректором (2003—2012)[1]. 2017 - 2022 — ректор Харківського національного університету радіоелектроніки[1]. З 2022 року — професор кафедри біомедичної інженерії Харківського національного університету радіоелектроніки[3]. Наукова діяльністьСфера наукових інтересів Валерія Семенця — САПР електронних і медичних апаратів. Валерій Семенець є членом редакційних колегії журналів «Ukrainian Metrological Journal»[4], «Біоніка інтелекту»[5], «Новий Колегіум»[6], «Клінічна інформатика і Телемедицина»[7], «Сучасний стан наукових досліджень та технологій в промисловості»[8]. Валерій Семенець є членом IEEE, головою організаційних та програмних комітетів чисельних міжнародних науково-практичних конференцій, у тому числі:
Під його керівництвом захищено 3 докторських (Анатолій Сінотін, Ігор Прасол, Олег Аврунін) та 8 кандидатських дисертацій. Також він голова Вченої Ради та член спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій в Харківському національному університеті радіоелектроніки, науковий керівник спеціального навчально-реабілітаційного відділу супроводу студентів з особливими освітніми потребами. Проект «Розробка сучасної програмно-апаратної мікропроцесорної техніки і її впровадження в інформаційно-телекомунікаційну технологію дистанційної освіти», в якому він був серед колективу авторів, представлений 2011 року на здобуття Державної премії України в галузі освіти, посів друге місце. Валерій Семенець був серед колективу авторів проекту «Розробка та впровадження розподіленого освітнього середовища на базі сучасних інформаційно-комунікаційних технологій для фахівців з технічних напрямів підготовки», який був представлений 2015 року на здобуття Державної премії України в галузі освіти. 1997 року професор Валерій Семенець заснував на кафедрі біомедичних електронних пристроїв і систем науково-дослідну групу з розробки біомедичної апаратури й багатофункціональних мікропроцесорних систем, яка протягом 20 років переросла в наукову школу мікропроцесорних медичних систем[11]. Вона успішно функціонує і сьогодні спільно з науковцями Харківського національного медичного університету, діагностичного центру Харківської обласної клінічної лікарні. Під його керівництвом у 2004—2005 роках створено багатофункціональні лабораторні стенди, що включають в себе мікроконтролери, сигнальні процесори, програмовані інтегральні схеми, на базі яких здійснюється розробка різних автономних систем управління. Комплекс використовується не тільки в Харківському національному університеті радіоелектроніки, а й у багатьох вишах України. Також у 2007—2012 роках під керівництвом Валерія Семенця створено апаратно-програмний комплекс високоточних нейрохірургічних втручань і функціональної діагностики зовнішнього дихання, який використовується в нейрохірургічному і оториноларингологічному відділеннях Харківської обласної клінічної лікарні. Вперше в Україні у 2010—2012 роках під керівництвом професора Семенця розроблена і створена унікальна установка для дистанційного проведення лабораторних робіт з технічних дисциплін, що використовується в освітньому процесі при дистанційній формі навчання[12][13]. Профіль на порталі НБУВ[14], порталі забезпечення якості вищої освіти[15]. Міжнародна співпраця1998—1999 — експерт проекту Європейського Союзу «Tempus-Tasis» Ювяскюля, Фінляндія. 1999 — керівник програми стажування студентів на підприємствах Німеччини по лінії DAAD[16]. 2001 — керівник делегації по встановленню партнерських відносин з університетами КНР (Гуанчжоу). 2003 — координатор проекту Державного департаменту США «А Partnership for Educational and Technical Change», Бетлегем. 2004 — координатор проекту Державного департаменту США «А Partnership for Educational and Technical Change», Баку, Азербайджан. 2019 — участь у міжнародному проекті Erasmus+ «Рамкова структура цифрових компетентностей для українських вчителів та інших громадян» (dComFra) за напрямом КА2: Розвиток потенціалу вищої освіти[17]. З 2017 року — очолює офіційні міжнародні делегації зі встановлення партнерських відносин у сфері освіти та наукових досліджень з університетами Польщі[18][19], Франції[20], Китаю[21], Латвії[22] , Туреччини[23] та інших країн. Громадська діяльність2009—2014 — член Координаційної ради Міністерства освіти і науки України щодо навчання студентів-інвалідів. Почесний член ГО Українська Асоціація «Комп'ютерна Медицина» (УАКМ)[24]. Член Громадської організації «Харківська Академія Стандартизації». Почесний професор Університету Економіки у Бидгощі (Wyższa Szkoła Gospodarki w Bydgoszczy)[25]. Творчий доробокВін є автором більше 300 наукових і науково-методичних праць, серед яких більше 50 навчальних посібників, 2 підручники, 8 монографій, 65 патентів та свідоцтв на винаходи[26]. Монографії та підручники:
Статті:
Нагороди
ЗахопленняСпортсмен, під час навчання отримав 1-й спортивний розряд з футболу, виступав у збірній команді інституту з футболу[28] на змаганнях різного рангу. Захоплюється рибальством, більярдом та хокеєм. Примітки
Джерела
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
