Сокол Євген Іванович

|Посада=

Євген Іванович Сокол
Народився	14 лютого 1952(1952-02-14) (72 роки) Кочеток, Харківська область
Країна	Україна
Діяльність	науковець
Alma mater	Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
Галузь	Електроніка, мікропроцесорна техніка, напівпровідники
Заклад	НТУ «ХПІ»
Посада	ректор Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»
Вчене звання	Професор
Науковий ступінь	Доктор технічних наук
Нагороди	Ювілейна медаль «25 років незалежності України» Почесна грамота Кабінету Міністрів України премія ім. С. О. Лебедєва НАН України

Євге́н Іва́нович Со́кол (народився 14 лютого 1952, селище Кочеток, Харківська область) — український науковець, ректор Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», член-кореспондент Національної академії наук України (2012), лауреат премії ім. С. О. Лебедєва НАН України, професор, доктор технічних наук, завідувач кафедри промислової та біомедичної електроніки НТУ «ХПІ».

Життєпис

Сокол Євген Іванович народився 14 лютого 1952, у селищі Кочеток Чугуївського району Харківської області, у сім'ї службовця. У 1969 році закінчив з відзнакою середню школу і вступив до Харківського політехнічного інституту ім. В. І. Леніна на електромашинобудівний факультет за спеціальністю «Промислова електроніка». У 1975 році закінчив з відзнакою Харківський політехнічний інститут[1].

Професійна діяльність

1975 — прийнятий на роботу, на посаду асистента кафедри промислової електроніки. Вступив до аспірантури ХПІ на денну форму навчання, науковий керівник — Віктор Тимофійович Долбня.

1979 — захистив кандидатську дисертацію на тему «Розробка та дослідження автономних інверторів з поліпшеними динамічними характеристиками» за спеціальністю 05.09.12 — «Електричні та напівпровідникові перетворювачі».

1980 — призначений на посаду старшого викладача кафедри промислової електроніки.

1984 — починає працювати заступником декана вечірнього факультету при Харківському тракторному заводі.

1985 — стає деканом заочного факультету ХПІ, отримує звання доцента кафедри промислової електроніки.

1986 — починає виконувати обов'язки завідувача кафедри промислової електроніки.

1989 — обраний завідувачем кафедри промислової електроніки (по теперішній час).

1994 — завершує роботу як декан заочного факультету, захистив докторську дисертацію на тему «Мікропроцесорне управління напівпровідниковими перетворювачами електричної енергії за обчислюваними прогнозами».

1998 — отримує звання професора.

2000 — стає проректором з навчальної роботи ХПІ.

2015 — обраний ректором Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»[2]

Суспільна діяльність

Професор Є. І. Сокол проводить значну суспільно-наукову діяльність:

• член міжнародної радакційної ради наукового журналу: «Технічна електродинаміка» (Інститут електродинаміки НАН України)[3];
• відповідальний редактор збірника наукових праць "Вісник Національного технічного університету «ХПІ», тематична серія «Нові рішення у сучасних технологіях»[4];
• заступник голови міжнародної наукової конференції «Силова електроніка та енергоефективність» з 1993 року, засновником якої є Інститут електродинаміки НАН України та НТУ «ХПІ»[5];
• член багатьох програмних та організаційних комітетів науково-технічних національних та міжнародних конференцій і семінарів.

Звання та нагороди

Євген Іванович Сокол є лауреатом ВДНГ СРСР (1985, 1991) та лауреатом Всеросійського виставкового центру (1995).

Отримав у 1992 році знак «Винахідник СРСР».

Лауреат премії ім. С. О. Лебедєва НАН України (2001).

Нагороджений почесною грамотою Кабінету міністрів України за вагомий особистий внесок у розвиток освіти і науки (2002)[6].

Переможець конкурсу «Високий потенціал» (2004) наукової ради з комплексних проблем енергетики НАН України за розробку і впровадження перетворювачів частоти для синхронно-асинхронного приводу[7].

Переможець всеукраїнського конкурсу «Лідер паливно-енергетичного комплексу» у номінації «Науково-технічна розробка» (2005) за серію праць, присвячених розробці та впровадженню засобів поліпшення якості електричної енергії[7].

У 2012 році був обраний членом-кореспондентом Національної академії наук України[8].

Указом Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».[9]

Лауреат державної премії з науки і техніки 2017 р. за роботу «Створення оборотних гідроагрегатів Дністровської ГАЕС для підвищення ефективності об'єднаної енергетичної системи України»[10]

Наукова діяльність

Є. І. Сокол є автором понад 300 наукових праць, у тому числі 5 монографій, має 30 авторських свідоцтв і патентів на винаходи, підготував 2 докторів та 15 кандидатів наук[11].

У наукових роботах проф. Сокола знайшли своє відображення досягнення різних аспектів розробки силових схем напівпровідникових перетворювачів електричної енергії, методів аналізу та синтезу алгоритмів керування мікропроцесорної техніки, особливостям роботи цих систем в різноманітних напрямках використання.

Особисто ним розроблені:

• методи аналізу і синтезу алгоритмів мікропроцесорного управління з відображенням на комплексну площину;
• пряме прогнозне мікропроцесорне управління в реальному масштабі часу пристроями силової електроніки з різними типами навантаження;
• новий метод і алгоритм функціональної діагностики та локалізації несправностей силової схеми і навантаження з глибиною до одного елемента в напівпровідникових перетворювачах частоти;
• інтервально-кодовий метод для моделювання перетворювачів електричної енергії та систем управління ними.

Вагомим науковим внеском проф. Сокола Є. І. є розробка єдиних фундаментальних підходів до синтезу алгоритмів прогнозного прямого мікропроцесорного управління різними типами пристроїв перетворювальної техніки, що працюють в реальному масштабі часу, зі статичними і динамічними навантаженнями.

Євген Іванович Сокол здійснює наукове керівництво госпдоговірними і держбюджетними науково-дослідними роботами за постановами ДКНТ України, МОН України, НАН України. Результати досліджень знайшли впровадження на підприємствах України та за її межами: НВО «ХЕМЗ» (м. Харків), Талліннський електротехнічний завод, УНК (м. Протвино, Росія), НВП «ЕОС» (м. Харків), «Львівводоканал» та інші.

Є. І. Сокол є головою спеціалізованої вченої ради Д 64.050.04 з захисту докторських дисертацій за спеціальностями 05.09.12 — «Напівпровідникові перетворювачі електроенергії» і 05.09.03 — «Електротехнічні комплекси та системи», бере активну участь у системі підготовки кадрів вищої кваліфікації[12].

Див. також

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

Примітки

1. Сторінка про Є. І. Сокола на сайті кафедри Промислової і біомедичної електроніки НТУ «ХПІ». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 серпня 2015. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
2. Наказ МОН України № 125-к від 14.04.2015 Про призначення на посаду ректора. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 11 серпня 2015. [Архівовано 2016-10-06 у Wayback Machine.]
3. Міжнародна редакційна рада журналу «Технічна електродинаміка»
4. Вісник НТУ «ХПІ». Список тематичних редколегій. Архів оригіналу за 28 червня 2015. Процитовано 11 серпня 2015. [Архівовано 2015-06-28 у Wayback Machine.]
5. Международная научно-техническая конференция «Силовая электроника и энергоэффективность». Архів оригіналу за 2 січня 2016. Процитовано 11 серпня 2015. [Архівовано 2016-01-02 у Wayback Machine.]
6. Постанова КМУ № 238-2002-п від 01.03.2002 Про нагородження Сокола Є. І. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України
7. Евгений Иванович Сокол (к 60-летию со дня рождения) // Електротехніка і електромеханіка, № 1. — 2012. — с. 71.
8. Сокол Євген Іванович. Статус в НАН України. Архів оригіналу за 9 квітня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
9. Указ Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року
10. Указ Президента України від 19 травня 2018 року № 138/2018 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2017 року»
11. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 березня 2015. Процитовано 11 серпня 2015. [Архівовано 2015-03-20 у Wayback Machine.]
12. Спеціалізовані вчені ради НТУ «ХПІ». Архів оригіналу за 18 жовтня 2015. Процитовано 11 серпня 2015. [Архівовано 2015-10-18 у Wayback Machine.]