|
Салій Іван Миколайович
Іва́н Микола́йович Салій (2 листопада 1943, Іржавець, Ічнянський район — 26 вересня 2020, Київ) — український громадський діяч, співзасновник сучасної Києво-Могилянської академії, народний депутат України І та III скликань, у 1992—1993 роках — представник Президента України у місті Києві — голова Київської міської державної адміністрації. Член ЦК КПУ в 1990—1991 р. Кандидат економічних наук. Член Національної спілки журналістів і Національної спілки письменників України. БіографіяНародився 2 листопада 1943 року в селі Іржавець Ічнянського району Чернігівської області у селянській родині[1]. Має вищу освіту, кандидат економічних наук, захистив дисертацію на тему «Розвиток управління соціально — економічним комплексом великого міста (на прикладі Києва)», розробив авторський курс «Муніципальна власність»[1]. ОсвітаУ 1961 році закінчив Смілянський технікум харчової промисловості, трудову діяльність розпочав теплотехніком, слюсарем та начальником зміни на цукрових заводах Черкаської та Київської областей. У 1972 році закінчив Київський політехнічний інститут на факультеті хімічного машинобудування, за фахом — інженер-механік.Також закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПУ. Кар`єра1962—1965 рр. — проходив військову службу на Балтійському флоті. Член КПРС з 1965 року. 197—1975 рр. — працював майстром, начальником виробничої — диспетчерського бюро котельного цеху заводу «Ленінська кузня». 1975—1979 рр. — перебував на партійній роботі. 1975 року — інструктор. 1976 року — завідувач промислово — транспортного відділу Подільського райкому Компартії України. 1979 року — головний інженер дослідного заводу торговельного машинобудування ВО «Київторгмаш». З серпня 1979 року по грудень 1982 року — другий секретар Подільського райкому партії міста Києва. 1982 року — заступник завідувача відділу машинобудівної та хімічної промисловості Київського міського комітету КПУ. У грудні 1983 року по 1990 рік — перший секретар Подільського райкому КПУ в місті Києві. 1990—1992 рр. — голова Подільської районної ради народних депутатів та Подільського райвиконкому, депутат Верховної Ради України першого скликання. Балотувався на посаду голови виконкому Київради І скликання — 1990—1994 рр., проте набрав лише 15 голосів із 300 і не був обраний[2] З 20 березня 1992 року[3] по 12 квітня 1993 року[4] — представник Президента України у місті Києві, голова Київської міської державної адміністрації. В 1993 році — префект університету «Києво-Могилянська академія». 1995—1996 рр. — після звільнення на громадській роботі, працював керівником Контрольної служби Президента України. 1996—1997 рр. — радником Прем'єр-міністра України. 1997—1998 рр. — був Президентом Асоціації народних депутатів. 1998 року — керівник Центру розвитку міст, першим заступником виконавчого директора Асоціації міст України. У березні 1998 року — кандидат в народні депутати України (виборчий округ № 220, зайняв 2-ге місце). 1999—2000 рр. — заступник голови Київської міської державної адміністрації, голова Комітету транспорту КМДА. Заслужений працівник транспорту України — грудень 2000 року. Був обраний Народним депутатом України, виборчим округом N 221, м.Київ у червні 2000 року. Під час виборів, обіймав посаду заступника голови Київської міськдержадміністрації. Після виборів, приєднався до фракції ПРП "Реформи-Конґрес" у липні 2000 року, де перебував до 4 грудня того ж року. З квітня по травень 2001 року, залишався поза межами жодної фракції. Пізніше, а саме у травні 2001 року, став членом ґрупи "Трудова Україна". де був до листопада. З листопада, обіймав посаду уповноваженого представника фракції партії "Єдність" та одночасно був членом Комітету з питань будівництва, транспорту і зв'язку. Склав свої повноваження, в якості депутата, у квітні 2002 року[1]. Член групи «Трудова Україна» травень — листопад 2001 року. Орден «Знак Пошани». Почесна грамота КМ України — грудень 2001 року. Член парламентського Комітету з питань будівництва, транспорту і зв'язку. У червні 2002 року по листопад 2003 року — заступник голови Київської міської державної адміністрації, начальник Головного управління транспорту. Орден «За заслуги» III ст. — червень 2003 року. З грудня 2003 року по жовтень 2004 року — перший заступник Міністра транспорту України у зв'язках з Верховною Радою України[5][6]. 2004—2005 рр. — довірена особа кандидата на посаду Президента України Віктора Ющенка в ТВО № 225. У березні 2006 року — кандидат у народні депутати України від Громадянського блоку «Пора—ПРП», № 308 в списку (блок до парламенту не пройшов). З квітня 2006 року — депутат Київської міської ради від «Громадянського блоку ПОРА-ПРП». З травня 2006 року — радник Київського міського голови — виконувач обов'язків заступника голови Київської міської державної адміністрації (основні функції та напрямки роботи — Головне управління транспорту, зв'язку та інформатизації). Голова Громадського об'єднання «Вибір», Президент благодійного Фонду Івана Мазепи, Президент Громадської організації «Енергополіс». З 2008 року — голова Асоціації «Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів та виробів». З 2009 року — голова Комітету підприємців-виробників будівельних матеріалів та виробів при Торговельно-промисловій палаті України. Особисте життяДружина — Салій Валентина Петрівна, 1947 року. Мав двох синів. Захоплення — систематизація та конспектування праць з проблематики м. Києва та міст України, городництво. Помер 26 вересня 2020 року у місті Києві[7]. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 42а). ТворчістьКниги
Автор дванадцятисерійного телевізійного проєкту «Обличчя столиці в долях її керівників» (2003). Відзнаки
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
