Чеботарьов Федір Кузьмич

Чеботарьов Федір Кузьмич
Голова виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих
2 лютого 1946 — листопад 1947
Попередник: Федір Мокієнко
Спадкоємець: Олексій Давидов
 
Народження: 15 червня 1904(1904-06-15)
с. Хороше, Слов'яносербський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія (нині — Слов'яносербський район, Луганська область)
Смерть: 19 січня 1985(1985-01-19) (80 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна: Російська імперія → СРСР СРСР
Освіта: Київський хіміко-технологічний інститут
Ленінградська військово-технічна академія ім. Ф. Е. Дзержинського
Партія: КПРС
Автограф:
Нагороди:
Орден Леніна — 1939 Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1945 Орден Червоної Зірки  — 1942 Орден Червоної Зірки  — 1944
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975
Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Чеботарьов.

Чеботарьо́в Фе́дір Кузьми́ч (15 червня 1904(19040615), с. Хороше, Слов'яносербський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — 19 січня 1985, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський державний діяч, голова виконавчого комітету Київської міськради депутатів трудящих у 1946—1947 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Біографія

Народився на Луганщині в родині селян-бідняків. Працював учнем та підмайстром на черепичному заводі.

У 1919 році вступив до РКП(б), брав участь у громадянській війні. З 1919 року був бійцем 12-ї дивізії Червоної армії, районним військовим комісаром.

Після демобілізації з 1924 року працював на шахті Криворізького рудника та вчився на Луганському індустріальному робітничому факультеті. Того ж року переведений до Київського хіміко-технологічного інституту, який закінчив 1931 року. Одночасно вчився у Військово-технічній академії імені Дзержинського (м. Ленінград), яку закінчив у 1932 році.

У 1933 році був призначений директором Київського електромеханічного комбінату.

З 1934 року працював на заводі «Арсенал» заступником та начальником цеху, згодом — начальником виробництва, заступником головного інженера заводу.

У серпні 1937 року обраний першим секретарем Кіровського районного комітету КП(б)У міста Києва. 3 грудня 1937 року працював директором Київського заводу «Арсенал» (Червонопрапорного заводу № 393).

У 1939—1943 роках перебував на керівних посадах на промислових підприємствах Далекого Сходу. У 1943 році знов очолив артилерійський завод «Арсенал», який перебував у евакуації в східних районах РРФСР.

Згодом направлений до Києва, де з лютого 1946 по листопад 1947 року працював головою виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих.

У грудні 1947 — травні 1953 року був заступником міністра місцевої промисловості УРСР із загальних питань. З травня 1953 року — начальник Головного управління металовиробів Міністерства місцевої і паливної промисловості Української РСР. Пізніше працював начальником відділів Київського раднаргоспу, Міністерства харчової промисловості УРСР, Держплану УРСР.

Брав активну участь у громадському житті, обирався депутатом Верховної Ради УРСР, членом Київського міського та Печерського районного комітетів Компартії України.

Помер у Києві 19 січня 1985 року. Похований на Байковому цвинтарі в м. Києві.

Відзнаки

Нагороджений орденами Леніна (08.06.1939), Вітчизняної війни І ступеня (02.07.1945), двома орденами Червоної Зірки (18.01.1942, 05.08.1944), медалями, Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.

Джерела