|
Ревайлдинг Ревайлдинг, здичавіння або оприроднення (англ. rewilding, від wild — дикий, природний) — поняття в екології, що означає відновлення характерних для певного регіону екосистем шляхом поетапного повернення аборигенних видів. ТрактуванняПоняття «ревайлдинг» зазвичай використовується в контексті повернення збережених великих тварин (т. зв. видів-інженерів) в місця природних ареалів, де раніше вони були повністю винищені людиною. Також ревайлдинг можна трактувати як «здичавіння», полишення територій, на яких давно були знищені природні екосистеми для їх відновлення у природний стан без втручання людини. Зокрема, таке бачення викладає український еколог Олексій Бурковський у науково-популярному фільмі «Торські степи». Міжнародна організація Rewilding Earth визначає ревайлдинг, як масштабне втручання у трансформовані екосистеми з метою відновлення і захисту природних процесів і основних територій дикої природи, забезпечення зв'язку між такими територіями шляхом вселення крупних хижаків та ключових видів. Кінцевою метою ревайлдингу — відновити екосистеми до стану, коли вони потребуватимуть лише пасивного управління, обмежуючи контроль людини над екосистемами. Таким чином, ревайлдинг — це крупномасштабний менеджмент територій, що збільшує кількість природних екосистем і зменшує частку антропогенно трансформованих ландшафтів. В маніфесті організації йдеться наступне:
ПоходженняСлово ревайлдинг було придумано членами горизонтальної мережі радикальних природоохоронних організацій «Земля передусім!». Термін вперше опубліковано 1990 р.[1] і згодом уточнено біологами Майклом Суле[en] та Ридом Носсом[en] у статті, опублікованій у 1998 р.[2] According to Soulé and Noss, rewilding is a conservation method based on «cores, corridors, and carnivores»[2]. The concepts of cores, corridors, and carnivores were developed further in 1999[3]. На думку Суле і Носа, ревайлдинг — це метод охорони природи, заснований на «ключових територіях, коридорах та плодоїдних»[2]. ІсторіяРевайлдинг було розроблено як метод збереження функціональних екосистем та скорочення втрат біорізноманіття, включаючи дослідження в галузі біогеографії островів та екологічних ролей великих хижаків[4]. В 1967 році «Теорія острівної біогеографії» Роберта Х. Макартура та Едварда О. Уільсона використовувала важливість розмірів та ізоляції територій, які зберігають дику природу, адже ті території, що охороняються, залишаються лише уявним захистом від вимирання, якщо вони маленькі та закриті[5]. Ревайлдинг у ЄвропіУ країнах Євросоюзу нині здійснюється масштабна програма ревайлдингу (European Rewilding) розрахована до 2020 року[оновити], яка передбачає створення в степових і лісостепових областях країн Східної Європи (в деяких документах згадується і Україна) десяти великих природних парків загальною площею 1 млн га. Метою проєкту, умовно званого «Європейським Серенгеті», є формування передумов для соціального та економічного розвитку регіонів, де ведення традиційного сільського господарства по ряду причин стає неконкурентоспроможним. За рахунок розвитку масового екологічного туризму передбачається забезпечити зайнятість місцевих жителів і додатково залучити до природоохоронної діяльності мільйони нових прихильників. Одночасно за рахунок відновлення видового різноманіття та збільшення чисельності великих травоїдних, а також окремих видів великих хижаків, європейські екологи розраховують поетапно відновити природний потенціал раніше зруйнованих екосистем і сприяти відновленню біорізноманіття[6]. Найбільшою у Європі зоною природного відновлення є Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник в Україні. В Україні В параметрах ревайлдингу здійснюється діяльність Парку природи «Беремицьке» на Чернігівщині. Також реалізується експериментальний проєкт у заказнику «Тарутинський степ»[7]. Аргументи «за» ревайлдинг
Діяльність людини була неймовірно руйнівною з точки зору такого важливого природного ресурсу як біорізноманіття. У звіті Всесвітнього фонду дикої природи, представленому у 2014 році, детально описано, як тільки за останні 40 років люди привели до зникнення половини тварин на планеті[8]. Це відбувається через полювання, знищення місць мешкання тварин, а також забруднення водних ресурсів, лісів і т. д. Ревайлдинг натомість дає природі можливість відновити її природне біорізноманіття.
Коли екосистеми характеризуються біорізноманіттям, вони стають саморегульовані. Це означає, що екосистеми не вимагають втручання або підтримки людини. Природні екосистеми самі формують той природний баланс, найбільш підходящий для їх подальшого розвитку.
Повернення тварин, колись які мешкали на тих чи інших територіях, є способом їхнього захисту від вимирання. До речі, це стосується не тільки великих тварин, але також дрібних звірів, комах і рослин.
Багато критиків ревайлдингу стверджують, що повернення тварин може завдати шкоди населенню з фінансової точки зору. Насправді сафарі та спостереження за дикими тваринами — затребуваний вид дозвілля сучасної людини. Це сприяє розвитку туристичного потенціалу регіону, де проводиться така діяльність, що не може не впливати на фінансовий стан місцевого населення[9]. Див. такожПримітки
|
||||||
