|
Біоценоз
 Схема трофічних зв'язків у водному і наземному біоценозах Біоцено́з (від біо- та грец. koinós — спільний) — сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, що населяють окрему ділянку суші або водоймища і відзначаються певними взаємозв'язками як між собою, так і з абіотичними чинниками середовища. Загальний описТермін «біоценоз» ввів німецький біолог К. Мьобіус (1877). Біоценоз — сукупність організмів біогеоценоза, що утворюється внаслідок боротьби за існування, природного відбору та інших чинників еволюції. За участю в біогенному колообігу речовин в біоценозі розрізняють три групи організмів.
Взаємозв'язки організмів у біоценозі різноманітні. Крім трофічних зв'язків, що визначають ланцюги живлення (іноді дуже своєрідні — див. Паразитизм, Симбіоз), існують зв'язки, засновані на тому, що одні організми стають субстратом для інших (топічні зв'язки), створюють необхідний мікроклімат тощо. Часто можна простежити в біоценозі групи видів, пов'язані з певним видом і цілком залежать від останнього (консорції). Для біоценозів властивий поділ на дрібніші підлеглі одиниці — мероценози, тобто утворення, що складаються закономірно, які залежать від біоценоза в цілому (наприклад, комплекс мешканців гниючих дубових пнів в діброві). Якщо енергетичним джерелом в біоценозі служать не автотрофи, а тварини (наприклад, кажани в біоценозі печер), то такі біоценози залежать від припливу енергії із зовні і є неповноцінними, представляючи в сутності мероценози. В біоценозі можна вирізнити й інші підлеглі угруповання організмів, наприклад синузії. Для біоценозів також притаманний поділ на угруповання організмів по вертикалі (яруси біоценоза). У річному циклі в біоценозі змінюються чисельність, стадії розвитку та активність окремих видів, створюються закономірні сезонні аспекти біоценоза. Біоценоз — єдність, що діалектично розвивається, змінюється в підсумку діяльності компонентів, які входять до його складу, внаслідок чого відбуваються закономірні зміни і зміна біоценозу (сукцесії), які можуть приводити до відновлення різко порушених біоценозів (наприклад, ліси після пожежі тощо). Розрізняють насичені і ненасичені біоценози. У насиченому біоценозі всі екологічні ніші (див. Ніша екологічна) зайняті і вселення нового виду, неможливе без знищення або подальшого витіснення будь-якої складової біоценозу. Ненасичені біоценози вирізняються можливістю вселення в них нових видів без знищення інших учасників. Можна розрізняти первинні біоценози, утворені без впливу людини (цілинний степ, незайманий ліс), і вторинні, змінені діяльністю людини (ліси, які виросли на місці зведених, заселення водосховищ). Особливим різновидом є агробіоценози, де набори основних складових біоценозу, свідомо регулюються людиною. Між первинними біоценозами і агробіоценозами, є весь розбіг переходів. Вивчення біоценозів важливе для раціонального освоєння земель і водних просторів, через те що тільки правильне розуміння регулятивних процесів в біоценозах, дозволяє людині вилучати частину продукції біоценозу без його порушення і знищення. Найважливішими кількісними показниками біоценозів, є біорізноманіття (сукупна кількість видів в біоценозі) та біомаса (сукупна маса всіх живих організмів цього біоценозу). Біорізноманіття визначає насамперед сталість біоценозу та його витривалість за несприятливого впливу. Водночас найвразливішими є біоценози, де кількість видів найменша (наприклад, арктичні). Біомаса показує загальну продуктивність (біопродуктивність) біоценозу. Біоценозом із найбільшим відомим значенням біомаси на одиницю площі, є кораловий риф. Найменша біомаса, притаманна біоценозам в місцевостях із суворими природними умовами (арктичні, антарктичні суходільні, високогірні). Просторова структураПросторову структуру біоценозу може характеризувати вертикальна ярусність. Вертикальна ярусність у рослин визначається тим, як високо над землею та чи інша рослина виносить свої фотосинтезувальні частини (тіньолюбна рослина чи світлолюбна):
Вертикальну ярусність у тварин можна розглянути на прикладі комах (можлива так само ярусність птахів, наприклад, один і той самий вид птахів може проживати на різних ярусах однієї рослини):
Горизонтальна структурованість спільноти (мозаїчність, неоднорідність) може визначатися низкою декількох факторів:
Екологічна структураХарактеризується співвідношенням видів, які мають різні адаптації до факторів середовища, типи живлення, розміри, зовнішній вигляд. Екологічна структура — це співвідношення видів, що займають певні екологічні ніші. Види біоценозів1) Природні (річка, озеро, луг і т. д.) 2) Штучні (ставок, сад.) СкладДив. також
Література
Посилання
|
||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
