Ціанобактеріальні матиЦіанобактеріальні мати (ціанобактеріальні біоценози) — високоінтегровані прокаріотні співтовариства, найчастіше пов'язані сінтрофічними відносинами, в які входять фотосинтезуючі ціанобактерії, факультативні аероби і анаероби. Продуктом життєдіяльності ціанобактеріальних матів є строматоліти — карбонатні (частіше вапняні або доломітові) споруди з мінералізованих решток їх нижніх шарів. Склад та морфологіяЦіанобактеріальні мати утворюють товсті (від одиниць міліметрів до ~ 2 сантиметрів) шаруваті покриви на субстраті. У найрозвиненіших співтовариствах від поверхні мату до підстилаючого субстрату спостерігається диференціація мікробного складу мату, в якому виділяються кілька функціональних шарів:
Таким чином, розвинені ціанобактеріальні мати являють собою фактично замкнуту екосистему з нульовим балансом: продукція кисню та органічних речовин дорівнює їх споживанню. Фотосинтезуючі бактерії проміжного шару містять фотосинтезуючі пігменти, що мають максимум поглинання світла в спектральних областях, відмінних від максимуму поглинання ціанобактеріального хлорофілу. Така відмінність дозволяє їм більш ефективно використовувати світло, що пройшло через верхній шар. При зміні спектру освітленості («почервоніння» вранці і ввечері) в маті відбуваються впорядковані вертикальні міграції бактерій з різними типами пігментів. ПоширеністьЦіанобактеріальні мати, судячи з палеонтологічних даних, були першими складно організованими екосистемами на Землі, що з'явилися в археї. В даний час ціанобактеріальні мати займають екстремальні екологічні ніші, в яких відсутня або слабка конкуренція з боку більш розвинених форм життя. Вони здатні існувати в найширшому діапазоні температур і соленостей, і поширені від приполярних (психрофільні ціанобактеріальні мати Антарктики) до приекваторіальних областей (строматоліти солоних озер і лагун Австралії)[1] і гідротермальних джерел. Роль ціанобактеріальних матів в породо- та рудоутворенніСтроматоліти є продуктом діяльності ціанобактеріальних матів. Протягом усього архею і протерозою вони були наймасовішими з порід безперечно біогенного походження, і, таким чином, є одним з найдавніших свідчень існування та поширеності життя на Землі[2]. Див. такожРесурси Інтернету
Виноски
|
Portal di Ensiklopedia Dunia