|
Радівці
Радівці́ (Редеуць, рум. Rădăuți) — місто на півдні Буковини над р. Теплиця у Сучавському повіті Румунії. ГеографіяРадівці розташоване на відстані 37 км від муніципалітету Сучава, центру повіту. Відстань до інших найближчих міст така: 8 км до Мілішеуці, 19 км до Серету, 23 км до Вікову-де-Сус, 50 км до Дорогой. Радівці знаходиться на відстані 475 км від міста Бухарест. В адміністративній частині муніципалітету Радівці, меншою мірою у сільській зоні, переважають ґрунти багаті гумусом, родючі, придатні для ведення сільськогосподарської діяльності. КліматКлімат помірно-континентальний з балтійським впливом. На території муніципалітету Радівці́ відчувається скандинавсько-балтійський кліматичний вплив з циркуляцією полярних повітряних мас у холодну пору року. Середньорічна температура коливається від 6 °C до 8 °C, з максимальною температурою 32 °C у липні та мінімальною температурою -25 °C у січні. Історія Радівці — одне з найстаріших міст Буковини, відоме з XIV ст. Перша писемна згадка, що стосується міста, припадає на 1393 рік, час правління Романа І. Проте ще у ХІІ — XIV ст. навколишні території входили до складу Галицько-Волинської держави. Русини тут жили здавна, ще до приходу волохів (молдован). За молдовськими історичними джерелами, ця місцевість належала русину Радомиру. Як похідне від його імені, місто стало називатися Радівці, в пізнішій румунській вимові Редеуць (Rădăuți). Вплив русинів підтверджується й тим, що на могилах перших молдовських князів у монастирі Богдана в Радівцях всі написи зроблені староруською мовою. Під час Першої світової війни місто декілька раз окуповане воюючими сторонами, що призвело до його руйнування в значній мірі. Деякий час місто було розділене між двома громадами, румунською та німецькою, з двома окремими адміністраціями. У 60-х і 70-х роках місті відбулася посилена урбанізація, шляхом будівництва спальних районів. 15 грудня 1994 року в будівлі міської ради місто Радівці було проголошено муніципалітетом. Український слід Населення Молдовського князівства кінця XIV—XVI століть переважно складали волохи та русини. Якщо загалом у державі рутенів було близько 30 %, то в межах Верхньої Молдови, куди входили і Радівці, вони становили більшість — близько 60 %. Наприкінці XVI століття князівство було перетворено на звичайну провінцію Османської імперії. Тоді ж розпочалось активне оволощення буковинських земель, яке особливо посилилось після перенесення 1564 року столиці князівства з Сучави до Ясс. Західна частина колишнього Радівецького повіту належить до української національної території; тут жило 1930 р. понад 26 000 українців (16 % населення всього повіту). У місті Радівці у 1880 році мешкав 441 українець. НаселенняВідповідно до перепису населення, проведеного в 2021 році, населення муніципалітету Радівці становить 24 292 жителя, збільшившись порівняно з попереднім переписом 2011 року, коли було зареєстровано 23 822 жителя. Більшість жителів складають румуни (79,33%). З релігійної точки зору, більшість жителів є православними (66,21%), п'ятидесятників (9,37%), римо-католиків (1,86%). За переписом 1900 року в місті було 2345 будинків, проживали 14403 мешканці: 494 українці, 3876 румунів, 4628 німців, 4894 євреї, 284 поляки, 12 угорців та 45 осіб інших національностей.[1] У Радівці було велике єврейське населення, 1880 році тут проживало 11 162 євреїв, що становило 30,9% населення міста. Пам'ятки, об'єкти туризму
Міста-побратимиМуніципалітет має побратимами такі міста:
Відомі людиНародились
Єпископом Радівецьким був рідний брат Єремії Могили Юрій.[2] ПохованіБули поховані господарі Молдови: Світлини Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Радівці Примітки
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
