У 1849Буковинський округ було відокремлено від Королівства Галичини та Володимирії зі статусом коронного краю — Герцогство Буковина.
Після адміністративної реформи 1850 року з чотирьох повітів та окремого околубуло утворено 15 повітів, зокрема й Радівецький (шляхом відокремлення західних околів Серетського повіту).
В результаті адміністративної реформи 1865-1867 Сторожинецький повіт зберіг свій статус, і залишався одним з 11 повітів герцогства.
Станом на 1868 рік Радівецький повіт складався з населених пунктів судових повітів Радівці (налічував 47 823 мешканці) та Солка (налічував 19 928 мешканців).[1] У 1886 р. Було визначено створення ще одного судового округу, для якого три муніципалітети судового округу Радівці були об'єднані в судовий повіт Селятин. Указ набрав чинності з 1 червня 1888 р.[2] З 1 жовтня 1893 року судовий округ Солка був вилучений з судового повіту Радівці й об'єднаний з судовим повітом Ґурагумора в Ґурагуморський повіт, після чого Радівецький повіт знову складався з двох судових повітів.
У Радівецькому повіті в 1869 році проживала 73 601 особа, до 1900 року чисельність населення зросла до 82 152 осіб. Серед населення в 1900 р. було 8 864 русини-українці (10,8 %), 21 493 особи розмовляли німецькою (26,2 %), 47 919 румунською (58,3 %) та 3 326 іншою мовою (4 %). Повіт у 1900 р. займав площу 1840,97 км², включав два судові повіти з 28 гмінами (самоврядними громадами) та 5 фільварками (приватні маєтки без місцевої ради, якими керували їх власники).
Повіт за переписом 1910 року налічував 28 населених пунктів, об'єднаних у 28 гмін (самоврядних громад) та у два судові повіти.[3] Площа повіту становила 1841 км², проживали 91 018 осіб.[4] За віросповіданням: 14 100 римо-католиків, 1 165 греко-католиків, 21 вірмено-католик, 62 349 православних, 353 лютерани, 52 липовани і 9 442 юдеї. За національністю: 23 822 німців, 114 чехів-моравців-словаків, 845 поляків, 8 533 українців, 47 словенців, 10 італійців, 54 762 румуни, 2 502 угорці, 383 чужоземці.[5] Щодо чисельності румунського населення 1910 року історики зауважили його завищення внаслідок «значної фальсифікації перепису 1910 року» румунською владою.[6]
↑Reichs-Gesetz-Blatt für das Kaiserthum Oesterreich. Jahrgang 1868, XLI. Stück, Nr. 101: Verordnung vom 10. Juli 1868, die Durchführung des Gesetzes vom 19. Mai 1868 (Reichs-Gesetz-Blatt Nr. 44) in Böhmen, Dalmatien, Oesterreich unter und ob der Enns, Steiermark, Kärnthen, Bukowina, Mähren, Schlesien, Tirol und Vorarlberg, Istrien, Görz und Gradiska betreffend.
.svg){kind=small}
