Радикальний фемінізм бачить причину утиску жінок у патріархатнихгендерних відносинах, а не в недосконалих правових системах (як ліберальний) чи класових конфліктах (як соціалістичний і марксистський). Патріархат трактується як «трансісторичне явище»[1], важливіше за інші джерела утиску, «не тільки як найстаріша і найбільш універсальна форма панування, але як основна форма»[2], зразок для всіх інших дискримінацій і основа суспільств, де чоловіки утискають жінок та домінують над ними.
Концепт радикального фемінізму Особисте — це політичне поєднав індивідуальні досвіди утиску окремих жінок з ширшою картиною інституціоналізованого гноблення, продемонструвавши, як гендерний утиск цілком пронизує соціальне буття.
Радикальний фемінізм заклав базис теорії фемінізму та міждисциплінарної феміністичної науки, а також досяг значних суспільних зрушень. Лише у США, як писала Елен Вілліс[en] у 1984, радикальні феміністки «домоглися визнання сексуальної політики як суспільної проблеми», створили лексику другої хвилі фемінізму, допомогли легалізувати аборти в США, були першими, хто вимагали повної рівності в так званій приватній сфері (хатня робота та догляд за дітьми, емоційні і сексуальні потреби) і створили атмосферу терміновості, яка ледь не призвела до ухвалення поправки про рівні права".[3]
Радикальний фемінізм доводить, що суспільство — це патріархат, в якому клас чоловіків пригноблює (утискає) клас жінок (та недомінуючих чоловіків)[4]. Утиск жінок розглядається як найголовніша і найперша форма утиску, що існувала з часів зародження людства.[5]
Критика наталізму та репродуктивного тиску до материнства: жінок штовхають до материнства церква, держава та суспільство. Фемінізм вимагає соціальних переваг для підтримки матерів та їхніх дітей: вільного догляду за дітьми для всіх жінок, компенсації неоплачуваної (хатньої, репродуктивної) роботи жінок.
Критика мізогінної та сексистської культури: мізогінії в медіа (фільмах, ТБ, музиці, книгах), попкультурі, секс-очікування (sexpectations), культури цноти та пуризму. Аналіз та критика інтерналізованих (увнутрішнених) мізогінії та сексизму жінок і дівчат.
Інтерсекційність: радикальний фемінізм є антирасистським та антигомофобним. Радикальний фемінізм бореться за права і інтереси всіх жінок як соціального класу: жінок та дівчат всіх кольорів шкіри (напр. Чорний фемінізм), віри, стану здоров'я та сексуальності, незалежно від того, чи підтримують вони ідеї фемінізму. Радикальний фемінізм не бореться за права і не включає інтереси чоловіків (біологічних при народженні).
Розбудову соціальних, трудових, особистих та інституційних зв'язків між жінками («вибери жінку») в бізнесі, освіті, на ринку праці, дружбі та кооперації;
Розбудову сімейних, романтичних та еротичних стосунків між жінками: від цілком прагматичного бостонського шлюбу до політичного лесбійства та лесбійського сепаратизму («не спи з ворогом»).
Прийняття тілесності та бодіпозитив: замість фокусу на красі зосередження на безпеці, здоров'ї, комфорті та нейтральності до тіла.
Тотальну реформу законодавчої, освітньої, медичної, судової, тюремної систем.
За радикально-феміністською теорією, через патріархат жінок почали розглядати «інших»[6] щодо чоловічої «норми», і систематично пригнічувати та маргіналізувати. Патріархальна теорія не визначається переконанням, що всі чоловіки завжди виграють від гноблення всіх жінок, радше основним елементом патріархату є стосунки домінування, в яких чоловіки (як клас) використовують соціальні системи та інші методи контролю, щоб тримати жінок (і недомінуючих чоловіків) у пригніченні[7].
Кажуть, що перший дихотомічний поділ цієї маси [людства] відбувся за ознакою статі: чоловік і жінка … це було тому, що половина людської раси несе тягар репродуктивного процесу і тому, що чоловік, «розумна» тварина, мав дотепність скористатися тим, що ті, хто опікувалися дітьми, або «вючні тварини», були загнані в політичний клас: перетворивши біологічно обумовлений тягар на політичне (або необхідне) покарання, змінивши визначення цих осіб з людського до функціонального або тваринного. (Ті-Ґрейс Аткінсон, «Radical Feminism», 1969)[8]
Персоналії та праці
Філософію і теорію радикального фемінізму розробляли, відстоювали чи розділяли, зокрема, такі феміністки (жирним відзначені ключові теоретикині, більше див. Список феміністок):
Шейла Джеффріс, «Індустріальна вагіна[en]: політична економія глобальної секс-торгівлі» (The Industrial Vagina: The Political Economy of the Global Sex Trade, 2008), де аналізує проституцію та секс-індустрію як зростаючий і надзвичайно прибутковий сектор глобального ринку.[18]
Джилл Джонсон[en], «Лесбійська нація: феміністичне рішення»[уточнити: ком.] (Lesbian Nation: The Feminist Solution, 1973) виступає на користь лесбійського сепаратизму, закликаючи жінок повністю розлучитися з чоловіками та капіталістичними інститутами, де домінують чоловіки.[19]
Жермен Ґрір, міжнародний бестселер «Жінка-євнух[en]» (The Female Eunuch,1970) та сиквел «Уся жінка» (1999) про те, як «традиційне» передмістя, споживацька, нуклеарна сім'я сексуально пригнічує і девіталізує жінок, роблячи їх євнухами[21]; «Секс і доля: політика народжуваності» (1984); «Зміни: жінка, старіння і менопауза» (1991), «Дружина Шекспіра» (2007)
Кейт Міллетт, одна з ключових для радфемінізму праць «Сексуальні політики[en]» (Sexual Politics, 1970) на матеріалі повсюдного домінування чоловіків у мистецтві та літературі ХХ століття висновує, що західна література відображає патріархальні конструкції та гетеронормативність суспільства, і стверджує, що чоловіки встановили владу над жінками, але ця влада є результатом соціальних конструкцій, а не вроджених чи біологічних якостей.
Дженіс Реймонд[en], книга «Транссексуальна імперія[en]» (The Transsexual Empire: The Making of the She-Male, 1979), досліджує роль трансгендерних людей в суспільстві — та висновує, що поняття трансгендерності укріплює гендерні стереотипи, базуючись на «патріархальних міфах» про «чоловіче материнство» та «створення жінки за образом чоловіка», щоб «колонізувати феміністичну ідентифікацію, культуру, політику та сексуальність».[24] Також про те, як медицина й психіатрія медикалізують гендерну ідентичність та соціально-політичний контекст, який породив гендерну хірургію як звичайну терапевтичну медицину.
Валері Соланас, сатирична пародія Маніфест Товариства Повного Знищення Чоловіків (SCUM Manifesto, 1967) стверджує, що чоловіки зруйнували світ, а виправити його мають жінки, створивши організацію, спрямовану на повалення суспільства та усунення чоловічої статі<[джерело?]. П'єса Up Your Ass, or, From the Cradle to the Boat, or, The Big Suck, or, Up from the Slime (1965)
1994: «Подорожі матері: феміністки пишуть про материнство[en]» (Mother Journeys: Feminists Write about Mothering): колекція есеїв, віршів, коміксів та малюнків, ред. Maureen T. Reddy, Martha Roth та Amy Sheldon. Серед перших книг про материнство з феміністичної перспективи, коли материнство та фемінізм багато хто вважали несумісними.[29]
↑Willis, Ellen (1984). «Radical Feminism and Feminist Radicalism». Social Text (9/10, The 60's without Apology): 122. doi:10.2307/466537. JSTOR 466537.
↑Brad Epps and Jonathan Katz, 'Monique Wittig's Materialist Utopia and Radical Critique', Monique Wittig: At the Crossroads of Criticism, GLQ: A Journal of Lesbian and Gay Studies, special issue, Duke University Press, 2007, page 425
↑Wilde, W. H.; Hooton, Joy; Andrews, Barry (1994) [1985]. The Oxford companion to Australian Literature (вид. 2nd). Melbourne: Oxford University Press. с. 271. ISBN0-19-553381-X. ... the book became almost a sacred text for the international women's liberation movement of the 1970s, notwithstanding sporadic criticism of aspects of its ideology from some feminists.
Bell, Diane and Renate Klein. Radically Speaking. Spinifex Press ISBN 1-875559-38-8.
Coote, Anna and Beatrix Campbell. (1987) Sweet Freedom: The Movement for Women's Liberation. Blackwell Publishers. ISBN 0-631-14957-0 (hardback) ISBN 0-631-14958-9 (paperback).
Daly, Mary. (1978) Gyn/Ecology: The Metaethics of Radical Feminism. Beacon Pr. ISBN 0-8070-1413-3
Firestone, Shulamith. (1970). The Dialectic of Sex: The Case for Feminist Revolution. William Morrow and Company. ISBN 0-688-06454-X (Reprinted editions: Bantam, 1979, ISBN 0-553-12814-0; Farrar Straus Giroux, 2003, ISBN 0-374-52787-3.)
Koedt, Anne, Ellen Levine, and Anita Rapone, eds. (1973). Radical Feminism. Times Books. ISBN 0-8129-6220-6
Blanche, Linden-Ward (1993). American Women in the 1960s: Changing the Future. New York: Twayne. ISBN978-0-8057-9905-7.
Love, Barbara J. and Nancy F. Cott. (2006). Feminists Who Changed America, 1963—1975. University of Illinois Press. ISBN 0-252-03189-X for biographies of participants in radical feminist groups
MacKinnon, Catharine. (1989) Toward a Feminist Theory of the State. ISBN 0-674-89646-7
Willis, Ellen, «Radical Feminism and Feminist Radicalism», 1984, collected in No More Nice Girls: Countercultural Essays, Wesleyan University Press, 1992, ISBN 0-8195-5250-X, pp. 117—150.
Redstockings [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] — original source material available through radical feminists from Redstockings of the women's liberation movement.
«Radical Women in Gainesville, Florida» by Leila Adams, 2008. A digital collection and online exhibit that documents the history of the radical women in Gainesville.
В іншому мовному розділі є повніша стаття Radical feminism(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті.
.jpg)
.jpg)
.png)
