Мерилін Фрай
Мерилін Фрай (англ. Marilyn Frye; 1941, Талса, штат Оклахома) — американська вчена, філософ і теоретик радикального фемінізму. Відома теоріями про сексизм, расизм, пригнічення та сексуальність. Її твори також порушують теми переваги білих, чоловічих привілеїв та маргіналізації геїв і лесбійок. Хоча вона підходить до питань з точки зору справедливості, Фрай також займається метафізикою, епістемологією та моральною психологією соціальних категорій. Авторка класичної для феміністської фемінізму збірки з 9 есеїв «Політики реальності[en]»[2] (1983)[3], де концептуалізує фундаментальні питання феміністської теорії: утиск, сексизм, владу, расизм.[4] Освіта та кар'єраФрай здобув ступінь бакалавра філософії з відзнакою в Стенфордському університеті в 1963 році й ступінь доктора філософії в Корнелльському університеті в 1969 році. Вона написала свою дисертацію під назвою «Значення та ілокутивна сила» під керівництвом Макса Блека. До приходу в Університет штату Мічиган у 1974 році вона викладала на кафедрі філософії в Університеті Піттсбурга. З 2003 року до виходу на пенсію Фрай була заслуженою професоркою університету в Університеті штату Мічиган; вона також обіймала посаду заступниці декана з аспірантури Коледжу мистецтв і літератури. 2008 року вона була лекторкою Фі Бета Каппа Romanell. Дослідження та публікації
Фрай є авторкою «Політики реальності[en]»[2] (1983), збірки з дев'яти есеїв, яка стала «класикою» феміністської філософії[3], де вона концептуалізує фундаментальні питання феміністської теорії. У першому есеї, "Утиск" (Oppression), вона пояснює структурне бачення гноблення та чому люди не помічають його (аналогія пташки в клітці). У другому есеї, "Сексизм", чітко ілюструє сексизм як специфічну форму утиску. Як філософ, Фрай ґрунтує свої аргументи на епістеміологічних та етичних питаннях.[4] Есей "Про розділення та владу" (On Separation and Power) є виправданням окремого простору для пригноблених груп. Есей "Про буття білою" (On Being White) є прикладом радикальної лесбійської феміністки-філософа говорити крізь процес аналізу її власних установок щодо расизму та як це вписується у фемінізм. У розділі «Пригнічення» в книзі «Феміністські кордони» Фрай обговорює ідею подвійного зв'язку. Це подвійне послання стосується «ситуацій, в яких вибір зведений до мінімуму, кожна альтернатива веде до покарання, осуду або позбавлення». Фрай застосовує цей принцип до проблеми, з якою жінки часто стикаються під час обговорення проблеми гноблення. Наприклад, коли в суспільстві прийнятною думкою вважається, що жінка не повинна бути сексуально активною і, також навпаки, не повинна бути пасивною, «мужененависницею» або «скутою». І якщо жінку зґвалтують, тоді її гетеросексуальна активність стане основою для припущення, що їй це сподобалося. Якщо ж вона не була гетеросексуально активною, то і це стане основою для припущення, що їй це сподобалося (бо, ймовірно, вона «вся затиснута і пригнічена»). У будь-якому випадку це призводить до висновків, що жінка хотіла бути зґвалтованою, а отже, жодного зґвалтування не було. Подібна відсутність вибору настільки глибоко проникає в повсякденне життя жінок, що навіть такі дрібниці, як зовнішній вигляд або ведення нею діалогу, критикують. Фрай визнає, що чоловіки також стикаються з подібними проблемами, але диференціює проблеми чоловіків та жінок через метафору пташиної клітини. Кожен індивідуальний випадок щодо жінок можна розглядати як один прут клітки: він не може заподіяти їй шкоди, хіба що зовсім випадково. Але в клітці цих прутів багато, і якщо розглянути їх цілісно та глобально можна зрозуміти, чому ж птах не відлітає. Цю повну відсутність вибору Фрай описує як кульмінацію проблем, з якими стикаються жінки, яких так «знерухомлюють» і чому їхнє протистояння гнобленню, на відміну від чоловічого, є істинним і ненадуманим.[5] Фрай відкрита лесбійка[6] і велика частина її робіт досліджує соціальні категорії, зокрема, ті, що ґрунтуються на расі та статі.[7][8][9] Нагороди та відзнаки
БібліографіяКниги
Розділи в книгах
Журнальні статті
Див. такожПримітки
Посилання |