|
Піддубці (Луцький район)
Підду́бці (Піддупці) — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. НазваНазву свою отримало воно від місцевості при річці Коноплянці, що покрита в давнину була розкішними дубовими лісами. У зв'язку з цим існує легенда про походження назви села: «Йшли подорожні у пошуках місця, де б можна було заснувати поселення. Встигли вже і потомитися. Натрапили вони на дубовий ліс. Густі крони могутніх дубів манили своїм захистом від пекучого сонця. Тож зупинилися мандрівники відпочити. Та раптом помітили, що з найбільшого дубу лилося дивне сяйво. Підійшли ближче і побачили, що на ньому проявилася ікона Божої матері. І зрозуміли люди, що це знак Божий. І почали падати столітні дуби під сокирами, але не жаліли про це, бо знали, що помирають за благе діло. Тож заснували тут поселення, яке на честь цього дива назвали Піддубцями. А з дубу, на якому проявилася ікона, люди зробили іконостас». ІсторіяНалежить до найдавніших поселень Луччини і має свою багату і своєрідну історію. Згадується 8 грудня 1322 р. у грамоті князя Любарта Гедиміновича[2]. Село відвідувала Леся Українка, яка приїжджала до своєї подруги Марії Биковської, що працювала вчителькою в церковно-приходській школі. Ці події поетеса описала у своєму нарисі «Школа». В 1940 р. село стало райцентром і тут був райвідділ НКВС. Місцева громада вирішила встановити пам'ятну стелу загиблим та жертвам репресій НКВС. 23 червня 2016 року митрополит Луцький і Волинський Михаїл прибув освятити пам'ятник жертвам.[3] Під час відкриття пам'ятної стели тим, хто в 1941 році загинув від рук НКВС, спалахнув скандал навколо священнослужителя церкви Московського патріархату в селі: «служитель» Микола Лафет назвав український прапор ганчіркою, викликав поліцію і повідомив, що прапор було піднято незаконно.[4] Пізніше Єпископ Волинський і Луцький Нафанаїл спростував цю інформацію і назвав це наклепом на священника[5]. 18 листопада 2017 року в Піддубцях освячено тимчасовий храм УПЦ КП на честь апостолів Петра й Павла[6]. НаселенняЗгідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1051 особа, з яких 489 чоловіків та 562 жінки.[7] За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1032 особи.[8] МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[9]
Пам'ятки археологіїНа околиці села були відомі два курганні могильники давньоруського періоду. Перший з них знаходився за 1,5 км на північний схід від села, в лісі, і нараховував 80-90 насипів, а другий складався із 180 курганів, котрі були розташовані за 1,5 км на південний схід від села, також у лісі. 1898 року К. Мельник у кожній з поховальних груп розкопала відповідно 16 та 3 кургани. У 1937 р. ще 30 насипів дослідив Я. Фітцке. Біля кістяків виявлено кераміку, залізні цвяхи, бронзові та срібні скроневі кільця, сережки, персні, скляні намистини Пам'ятки архітектуриЦерква Святої Покрови XVIII ст. є одним із найцікавіших взірців барокової архітектури на Волині. Десь в середині XVI ст. в селі Піддубці луцькі монахи заснували монашеський скит. Мабуть, вони захотіли відокремитись і вести самітнє чернече життя. Так і виникла в селі православна обитель. Іноки вибудували тут дерев'яний храм Божий ім'я Різдва Пресвятої Богородиці та чернечі будівлі. Тоді ж у церкву внесли чудотворну ікону Божої Матері, яка впродовж віків славилася своїми відпустами і зціленнями. Хоча існує й інша гіпотеза, відповідно до якої церква в селі була побудована згідно з указом імператриці Катерини ІІ. А під час Другої світової війни на церкву скинули снаряд. Але він дивом не зірвався. Біля цієї ж церкви було джерело з цілющою водою. Серед жителів села побутує легенда, що до нього ще цар Петро І присилав гінців за водою. Після Берестейської унії 1596 року храм перейшов до уніатів і почалось будівництво нової церкви та монастирських будівель. На місці дерев'яної православної церкви видатний архітектор Павло Ґіжицький (автор костелу отців Бернардинів в Луцьку, Ліцеального костелу Св. Ігнатія Лойоли у Кременці та ін.) побудував величавий мурований храм Різдва Божої Матері та такі ж розкішні монастирські будівлі. Церква є пам'яткою пізнього бароко, з чітко вираженими ордерними деталями, що характеризують перехід до класицизму. Храм складний, незвичний у плані, торець рамен увінчують дві триярусні вежі. Великий восьмигранний верх спирається на масивні пілони. Увінчує це все велика барокова баня з декоративним ліхтариком. Поряд — маленькі вісім бань на бічних вежах. Архітектору Ґіжицькому приписують також проект храмового вівтаря, оздобленого колонами. Хоча церква входить до Державного реєстру національного культурного надбання і охороняється державою, останнім часом була проведена вкрай негативна реставрація храму, яка полягала, зокрема, у перекритті покрівлі. Проведені роботи спотворили автентичний та первісний вигляд церкви, її колористику та зменшили естетичну цінність пам'ятки.
Відомі людиВ селі народилися
Пов'язані з селом
Примітки
Література
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Піддубці (Луцький район)
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
.jpg)
.jpg)
