На північно-східній околиці села, на межі населених пунктів Боголюби та Тарасове Боголюбської сільської ради, на північно-східному високому березі ставу, утвореному з р. Іжівка (лівосторонній доплив р. Стир), на ділянці громадянина Євтушика Д. П. та на земельних паях місцевих жителів — селище давньоруського часу XII—XIII ст. Дослідження на ньому проводилися у 2008 р. під керівництвом Златогорського О. Є. У траншеї розміром 60 м² зібрано фрагменти кераміки XII—XIII ст.
Вперше село згадується історичних документах 1586 року. Село належало до Жидичинського монастиря. Наприкінці XVI століття в селі було 77 домів та 456 жителів, дерев'яна церква, водяний млин. У другій половині XVII століття перейшло до князя Адама Сангушко, який платив монастиреві в 1648 році 46 дим., а в 1655 році 28 дим.
Після польського повстання село перейшло «до казни». У 1885 році в селі налічувалось 33 двори, 335 мешканців. В 1906 році в селі налічувалось 73 двори та 455 жителів. До села належала Боголюбська ферма та хутір біля Торчина на 1 двір та 19 жителів (119 десятин землі). Згідно з переписом 1911 року в селі налічувалось 525 жителів, резиденція торчинського лісництва, кредитове товариство.
Василівська церква була побудована в 1863 році на кошти «казни», дерев'яна на кам'яному фундаменті з дерев'яною дзвіницею. В 1892 році до церкви належало 35 десятин 1824 сотих, парафіян: 175 чоловіків, 193 жінки.
Перед Першою світовою війною у селі, час від часу, проживали російська художниця, графік та ілюстратор з роду Тургенєвих Анна Олексіївна Тургенєва та її супутник, а в майбутньому чоловік, відомий російський поет і письменник, символіст Андрій Бєлий (Бугаєв).
Під час Першої світової війни з 1915 р. село перебувало в австрійській окупації. На п'ятий день Брусиловського прориву 26 травня (8 червня) 1916 р. 40-й корпус російської армії вже зайняв Боголюби[1].
В 1964 році село було перейменоване на Першотравневе з власною сільською радою. Населення 684 чоловіка. Сільраді було підпорядковане село Богушівка. В селі знаходилось відділення бурякорадгоспу «Гнідавський», що мав 1699 га землі. В селі вирощували сортове насіння цукрових буряків. В селі побудована восьмирічна школа, вечірня середня школа сільської молоді, бібліотека, клуб. Працювала майстерня побутового обслуговування.
Кучинко М. М., Златогорський О.Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С. 181.
Першотравне́ве // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Волинська область / І. С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.454