Високоспеціалізована група, що пристосувалася до життя в повітрі. Для птеродактилів характерний сильно видовжений легкий череп. Зуби нечисленні та дрібні, частіше вони були відсутні. Шийні хребці витягнуті, без шийних ребер. Крила потужні, широкі, літальні пальці складаються. Хвіст дуже короткий. Кістки гомілки зрослися між собою. Розміри птеродактилів сильно варіювали — від дрібних, завбільшки з горобця, до гігантських птеранодонів з розмахом крил до 8 метрів, орнітохейрусів і аждархід (кетцалькоатль, арамбургіана) з розмахом крил до 12 метрів. Селилися біля лагун, біля котрих водилося багато ящіркоподібних. Дрібні живилися комахами, великі — рибою та іншими водними тваринами. Залишки птеродактилів відомі з верхньоюрських і крейдових відкладень Західної Європи, Східної Африки і обох Америк, Австралії, в Росії — Поволжя.
Найбільший птеродактиль був виявлений в Румунії в містечку Себеш повіту Алба, розмах його крил — 16 м[1].
Istiodactylidae — родина, представники якої мешкали в юрському і крейдяному періодах. Всі знахідки зроблені в північній півкулі — Північній Америці, Європі та Азії. У 2011 році був описаний новий вид Gwawinapterus beardi, віднесений до даної родини. Він був знайдений на території Канади в крейдяних відкладах, які датуються 75 млн років[2].
Tapejaridae відомі по знахідках з Китаю та Бразилії часів раннього крейдяного періоду.
Azhdarchidae (від Ajdarxo, ім'я дракона в перської міфології, від староперського Azi Dahaka) — родина, відома перш за все з кінця крейдяного періоду, хоча ряд ізольованих хребців відомі з ранньої крейди (140 млн років тому). Включає деяких із найбільших відомих літаючих тварин.
Філогенетичне дерево
У 2003 році D. M. Unwin визначив птеродактилів як групу, що включає Pteranodon longiceps, Quetzalcoatlus northropi, їх останнього спільного предка і всіх його нащадків[4]:
