Предела

Предела Ізенгеймського вівтаря Матіаса Грюневальда зі сценою оплакування Христа. Музей Унтерлінден, Кольмар.

Преде́ла (італ. predella, ісп. predela, дос. «сходинка») — у багатостулкових розкривних дерев'яних вівтарях — нижня частина, яка виглядає своєрідним п'єдесталом. Зазвичай вона прикрашається з лицьового боку живописним або скульптурним зображенням якого-небудь релігійного сюжету. Іноді має розкривні стулки,[1] а всередині предели облаштовується шафа, до якої прибираються священні посудини та інші предмети богослужіння.[2]

Предели мали поширення в католицьких, переважно середньовічних, церквах.[2]

На них зображали орнамент астверк[а] або ранкенверк[b], сцену «Поклоніння волхвів» або житійні епізоди місцевого святого. Витягнутий горизонтальний формат предели підказував незвичайні художні рішення.[1]

Предели роботи відомих художників:

• Дуччо ді Буонінсенья — предела «Маести».
• Лоренцо Монако — предела «Моментів з життя св. Бенедикта» (бл. 1407–1409).
• Лука Сіньйореллі — предела «Поклоніння пастухів» (1510–1515).
• Матіаса Грюневальда — предела «Ізенгеймського вівтаря» (бл. 1506–1515).
• Рафаеля Санті — предела «Вівтаря Одді» (1502–1503).

Предели іконостасів в Україні

Предели в українських іконостасах з'явились на початку XVII століття. Вони були двох видів — орнаментальні або сюжетні.[3]

Найдавнішим відомим прикладом орнаментальних предел є передела іконостасу П'ятницької церкви у Львові, яку утворює цокольний ряд. У XVII ст. такі предели зустрічаються в іконостасах Святодухівської церкви в Рогатині, Преображенської церкві у Смолині, церкви святої Параскеви в Крехові, Миколаївської церкви в Уїзді (Івано-Франківський художній музей).[4] Орнаментика предел нагадує багато оздоблені європейські тканини того часу.[3]

Сюжетні предели, як правило, доповнювали намісні ікони і були їх тематичним продовженням. Наприклад, на пределі ікони Богородиці, могла бути зображена композиція Мойсей перед Неопалимою купиною, де Неопалима Купина є прообразом Богородиці.[3]

Примітки

1. Власов В. Г. Новый энциклопедический словарь изобразительного искусства: В 10 т. — Спб.: Азбука-классика, 2004–2009 (рос.)
2. Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона (рос.)
3. Роман Зілінко. Формування і структура українського іконостаса [Архівовано 28 липня 2012 у Wayback Machine.]
4. Володимир Александрович. Іконостас П'ятницької церкви у Львові^[недоступне посилання з липня 2019] // Львів. Історичні нариси. — Львів, 1996. — С. 103–144

a. ^^ натуралістичний декоративний мотив переплетення гілок, сучків, що був характерний для мистецтва готичного стилю Німеччини в 1480–1525 роках.

b. ^^ мотив, побідний астверку, ажурна різьба.