Голосник

Голосник на одинадцятиструнних крилоподібних гуслях

Голосник, голосники, акустичний глечик — керамічні посудини або камери невеликих розмірів, що їх використовували в кладці стін або склепінь, звернені горловинами в бік внутрішнього простору будівлі. Голосники закладались для поліпшення акустичних властивостей, іноді — для зменшення ваги склепіння. Акустичний глечик відомий з античних часів під грецькою назвою ехея (ηχεία, буквально відлуння ), або звучні вази. Жодних прикладів із стародавнього світу не збереглося, але приклади середньовіччя знаходяться приблизно в 200 церквах, приблизно половина з них у Франції.[1]

Голосниками також називають круглі або фігурні отвори на деці струнних музичних інструментів — гуслях, домрі тощо[2][3].

Софійський собор у Великому Новгороді. Голосники у вітрилах

Див. також

• Шепочуча галерея

Примітки

1. Crunelle, Marc. "Is There an Acoustical Tradition in Western Architecture?" (PDF) Процитовано 31 жовтня 2024
2. Гусли // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
3. Устройство гитары и звукоряд. Архів оригіналу за 7 квітня 2010. Процитовано 16 січня 2011.

Посилання

• Голосники // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 68. — ISBN 978-966-7407-83-4.
• Стасов В. В. Голосники в древних новгородских и псковских церквах // Изв. Археол. о-ва. СПб., 1861. Т. 3.
• Строительные материалы: Голосники [Архівовано 21 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• Система резонаторов: Голосник^[недоступне посилання з квітня 2019]
• Голосники // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)
• Голосники // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)