Конха

Конха у Олександрійському дендропарку.

Ко́нха (від грец. κόγχη — «мушля») — півкупол для перекриття циліндричних частин (абсид та ін.) будівлі. Конха виникла у східній елліністичній архітекурі, застосовувалась у давньоримському будівництві, в культових християнських спорудах середньовіччя.

Джерела

• Клименюк Т. М., Проскуряков В. І., Ковальчук Х. І. Ілюстрований словник архітектурних термінів. — Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2010. — С. 73. — 500 прим. — ISBN 978-966-553-985-8.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Уайт Э. Робертсон Б. Архитектура: формы, конструкции, детали. Иллюстрирований справочник. — Москва : АСТ Астрель, 2009. — С. 66. — 3000 прим. — ISBN 978-5-17-018511-5.

Посилання

• Конха // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 112. — ISBN 978-966-7407-83-4.