|
Полтавське Олександрівське реальне училище
Полта́вське Олекса́ндрівське реа́льне учи́лище — колишній середній навчальний заклад у Полтаві, де вивчали природничі дисципліни, фізику, математику, іноземні мови. Одне з найбільших реальних училищ на Лівобережній Україні. Діяло з 1876 року до початку 1920-х. Призначалося, в першу чергу, для дітей торгово-промислового стану. Готувало фахівців для торгівлі і промисловості. Розташовувалося на сучасній вулиці Юліана Матвійчука. Нині приміщення училища — корпус Полтавського політехнічного коледжу. Історія Училище відкрили 19 вересня 1876 року спочатку як двокласне у найманому будинку біля Стрітинської церкви. «Олександрівським» училище назвали на честь імператора Російської імперії Олександра III. Перші вступні випробування проводилися з 9 по 17 вересня 1876 року. Бажаючих вступити було 109. Після вступних випробувань — у перший клас прийняли 34 учня, у другий — 27. Нове приміщення училища на вулиці Кузнецькій, 85 (нині — вул. Юліана Матвійчука, 83-а, будинок Полтавського політехнічного коледжу) звели у 1879 році — у мавританському стилі, з червоною та білою підводкою і великими вікнами. У плані будівля має вигляд букви Е. Побудова двоповерхового приміщення разом із церквою (з необхідними для богослужіння предметами) обійшлася у 84 тисячі рублів. З них 72 тисячі — виділило місто. 30 серпня 1879 року будівлю освятили — у присутності тимчасового Харківського генерал-губернатора генерал-ад'ютанта графа Михайла Лоріс-Мелікова. Першим директором училища став статський радник Михайло Васильович Кизимовський. У 1881 році училище стало семикласним. У 1897 році, з дозволу попечителя Київського учбового округу, при училищі відкрили недільні і святкові курси: 2 лютого — креслення, малювання і грамоти для ремісників і майстрових міста; 1 вересня — курси арифметики, фізики і хімії для торговців і працівників акцизного відомства; 19 жовтня — курси бухгалтерії для торговців. На утримання цих курсів училище отримувало допомогу від Полтавського губернського комітету опікування про народну тверезість, від Управління Харківсько-Миколаївської залізниці, від Полтавської міської управи, від Полтавської суспільно-ремісничої управи, від Полтавського губернського земства, від Полтавського повітового земства, від Полтавського купецького старости і від керівника акцизними зборами Полтавської губернії. Училище випускало інженерів трьох напрямків: текстильного, залізничного і сільськогосподарського. Багато випускників брали участь як інженери у будівництві залізниць на території Російської імперії. У 1916 році в училищі було 29 викладачів. Встановлені особи, пов'язані з діяльністю Полтавського Олександрівського реального училищаМеценати училища
Почесні попечителі
Директори
Інспектори
Викладачі1876-1877
1878
1879-1880
1881
1882-1884
1885-1886
1887
1888-1889
1890
1891-1893
1894
1895
1896
1897-1898
1899-1902
1903
1904-1905
1906
1907
1908
1909-1910
1911
1912
1913
1914
1915
1916
Студенти
Переформатування та подальша доля 2018 На початку 1920-х років — училище переформатували в Індустріально-технічну професійну школу, відділивши агрономічний відділ в окремий навчальний заклад. Під час Другої світової війни — приміщення школи було частково зруйноване. До звільнення Полтави у 1943 році — в ньому знаходився один із військових штабів німецьких окупантів. У 1944 році — в приміщенні школи відкрили Полтавський технікум цивільного будівництва. Навчання проводилося у три зміни. У 1967 році — технікум цивільного будівництва реорганізували у електротехнічний технікум. У 1977 році — приміщення реконструювали. У 1991 році, в зв'язку із розширенням спеціальностей, — технікум реорганізували у Полтавський політехнічний коледж. У 2005 році коледж, як окремий підрозділ, увійшов до складу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Див. такожДжерела
|
||||||||||||||||||||
Index:
pl ar de en es fr it arz nl ja pt ceb sv uk vi war zh ru af ast az bg zh-min-nan bn be ca cs cy da et el eo eu fa gl ko hi hr id he ka la lv lt hu mk ms min no nn ce uz kk ro simple sk sl sr sh fi ta tt th tg azb tr ur zh-yue hy my ace als am an hyw ban bjn map-bms ba be-tarask bcl bpy bar bs br cv nv eml hif fo fy ga gd gu hak ha hsb io ig ilo ia ie os is jv kn ht ku ckb ky mrj lb lij li lmo mai mg ml zh-classical mr xmf mzn cdo mn nap new ne frr oc mhr or as pa pnb ps pms nds crh qu sa sah sco sq scn si sd szl su sw tl shn te bug vec vo wa wuu yi yo diq bat-smg zu lad kbd ang smn ab roa-rup frp arc gn av ay bh bi bo bxr cbk-zam co za dag ary se pdc dv dsb myv ext fur gv gag inh ki glk gan guw xal haw rw kbp pam csb kw km kv koi kg gom ks gcr lo lbe ltg lez nia ln jbo lg mt mi tw mwl mdf mnw nqo fj nah na nds-nl nrm nov om pi pag pap pfl pcd krc kaa ksh rm rue sm sat sc trv stq nso sn cu so srn kab roa-tara tet tpi to chr tum tk tyv udm ug vep fiu-vro vls wo xh zea ty ak bm ch ny ee ff got iu ik kl mad cr pih ami pwn pnt dz rmy rn sg st tn ss ti din chy ts kcg ve
Portal di Ensiklopedia Dunia
