Пер Евінд СвінгувудПер Евінд Свінгувуд (швед. Pehr Evind Svinhufvud, 15 грудня 1861, Сяаксмякі, Фінляндія — 29 лютого 1944, Луумякі, Фінляндія) — фінський політичний діяч, президент Фінляндії в 1931 — 1937. Двічі обіймав посаду прем'єр-міністра Фінляндії. ЖиттєписПрезидент Фінляндії, регент Королівства Фінляндія, двічі прем'єр-міністр Фінляндії. Народився в сім'ї морського офіцера Густава Пера Свінгувуда аф Кувальстада і Ольги фон Беккер. Батько загинув біля берегів Греції, коли синові було два роки. Дитинство провів у родині діда, а після його самогубства в 1866 разом з матір'ю і сестрою переїхав в Гельсінкі. У 1882 здобув ступінь магістра мистецтв, а в 1886 — магістра права в Гельсингфорському університеті. У 1889 одружився з Альмою Тиморі, у шлюбі з якою у них народилося 6 дітей. Почав свою кар'єру як адвокат в окружних судах, потім служив помічником судді в Апеляційному суді в Обу. З 1892 працював в сенатському комітеті із законодавством, займаючись питаннями оподаткування. У 1902 повернувся на роботу в Апеляційний суд помічником судді, де опинився в центрі судових розглядів, пов'язаних з протестами місцевого населення проти русифікації Фінляндії. Через свою непримиренну позицію був звільнений з посади генерал-губернатором Ніколаєм Бобриковим і вирушив до Гельсінгфорса займатися адвокатською практикою. Відіграв ключову роль у зародженні фінського парламентаризму. З 1907 по 1914 — депутат парламенту і його перший голова (до 1912). У 1914, будучи головою повітового суду, відмовився визнавати повноваження присланого з Московії прокурорського чиновника, за що був засланий царським урядом в сибірське селище Тимськ (Наримський край Томської губернії), а в 1915 переведений в Коливань. Після повернення із заслання в 1917 році був зустрінутий як національний герой. З листопада 1917 по травень 1918 — голова Сенату Фінляндії (згодом посада називалася Прем'єр-міністр). 31 грудня 1917 в Петрограді Ленін вручив Свінгувуду акт про визнання незалежності Фінляндії. Під час громадянської війни у Фінляндії звертався з проханням до Німеччини і Швеції про надання військової допомоги. Після закінчення війни помилував 36 тисяч її учасників, які воювали на боці «червоних». У травні-грудні 1918 — виконувач обов'язків глави держави (регент). Після невдалої спроби введення монархічної форми правління на деякий час пішов з великої політики. У 1925 висунутий кандидатом у президенти Фінляндії, але на виборах зазнав невдачі. З 1930 по 1931 — прем'єр-міністр Фінляндії, а з 1931 по 1937 — президент Фінляндії. На цій посаді проводив як антикомуністичну, так і антинаціоналістичну політику. З одного боку, ініціював арешт всіх комуністів-членів парламенту, а з іншого — придушив заколот у Мянтсяля, піднятий Рухом Лапуа. На президентських виборах 1937 зазнав поразки (попри підтримку Патріотичного народного руху, що походив від Руху Лапуа). Під час Зимової війни намагався зустрітися з Гітлером і Муссоліні, але був прийнятий лише Папою Пієм XII. Користувався великою довірою у жителів Фінляндії, отримавши від них прізвисько «Укко-Пекка» («Старий Пекка»). У переддень совєцько-фінської війни (1941—1944) мав великі надії на повернення Карелії і зміни меж на користь Фінляндії.
Похований в Луумякі. Цікаві фактиНайбільший пасажирський потяг, що вироблявся у Фінляндії в період 1937—1957 (P1 / Hr1, тип 2-3-1 / Pasific, вага 155 т.), Носив прізвисько Пера Евінда Свінгувуда «Укко-Пекка» (фін. Ukko-Pekka)[4]. Всього було побудовано 22 локомотиви цієї серії. Два з них встановлені як пам'ятники в Кар'я і Отанмякі. Література
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
