Тричі очолював уряд Фінляндії в 1948 — 1950, 1956 — 1957 і 1958 — 1959 роках. Будучи лідером соціал-демократів, він був прем'єр-міністром з 1948 по 1950, незважаючи на шалену опозицію комуністів і звинувачення СРСР що він виступав за розірвання договору про дружбу між Фінляндією та СРСР (1948) і за вступ Фінляндії до НАТО. Навіть зростаюча інтеграція Фінляндії у світову економіку, про що свідчить її приєднання до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) у 1949, сприймалася з такою ж підозрою, хоча вона служила інтересам Радянського Союзу, оскільки сприяла здатності Фінляндії виконувати суворі вимоги воєнних репараційПаризького мирного договору.
У 1956 році балотувався на посаду президента Фінляндії, але програв голосування Урго Кекконену, набравши 149 голосів членів колегії вибірників проти 151.
