Аннелі Яаттеенмякі

Аннелі Яаттеенмякі
фін. Anneli Jäätteenmäki Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніфін. Anneli Tuulikki Jäätteenmäki Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася11 лютого 1955(1955-02-11)[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих (69 років)
Лапуа, Фінляндія
Країна Фінляндія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітична діячка, адвокатка
Alma materГельсінський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньбакалавр права Редагувати інформацію у Вікіданих (1980) і varatuomarid Редагувати інформацію у Вікіданих (1980)
Знання мовфінська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоПАРЄ Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадапрем'єр-міністр Фінляндії Редагувати інформацію у Вікіданих, Депутат Європейського парламенту[4] Редагувати інформацію у Вікіданих, депутат Едускунта[d] Редагувати інформацію у Вікіданих, Leader of the Centre Partyd Редагувати інформацію у Вікіданих, Minister of Justice of Finlandd Редагувати інформацію у Вікіданих, депутат Едускунта[d] Редагувати інформацію у Вікіданих, Speaker of the Parliament of Finlandd Редагувати інформацію у Вікіданих, Депутат Європейського парламенту Редагувати інформацію у Вікіданих, Депутат Європейського парламенту Редагувати інформацію у Вікіданих, представник Парламентської Асамблеї Ради Європи[5] Редагувати інформацію у Вікіданих і заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяФінляндський центр Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зJorma Mellerid Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Commander of the Order of the Lion of Finland
IMDbID 2505286 Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтannelijaatteenmaki.net Редагувати інформацію у Вікіданих

А́ннелі Ту́уліккі Яа́ттеенмякі (фін. Anneli Tuulikki Jäätteenmäki, нар. 11 лютого 1955, м. Лапуа, Фінляндія) — права фінська політикиня. 60-тий прем'єр-міністр Фінляндії та 1-ша жінка — голова фінського уряду 17 квітня  — 24 червня 2003 року. Депутат Європарламенту2004 року).

Працювала правником (1981—1987), обрана депутатом Парламенту Фінляндії (Eduskunta), а згодом його спікером. Яаттеенмякі була також Міністром юстиції (1994—1995), головою партії Кескуста (Центр, 2000—2003).

Біографія

1980 року закінчила правничі студії, працювала за фахом. 1987 року вперше обрана депутатом Парламенту Фінляндії, де працювала загалом 17 років. Заслужила славу досвідченого полеміста та прекрасного оратора.

У березні 2003 року партія «Кескуста» бере на парламентських виборах реванш — виривається із багаторічної опозиції та стає правлячою партією. 17 квітня 2003 її представниця Яаттеенмякі очолила уряд Фінляндії, прийшовши на зміну соціал-демократичному кабінету Пааво Ліппонена. Але подала у відставку всього за кілька місяців — 24 червня того ж року. Причина — кримінальне переслідування у справі оприлюднення секретних документів, які стосувалися позиції Фінляндії щодо війни в Іраку. Фатальну роль в цьому скандалі відіграв помічник Президента Галонен — Марті Маннінен. Він заявив, що Яаттеенмякі особисто зверталася до нього з проханням надати інформацію про секретні документи й навіть повідомила номер свого «секретного факсу».

Проте, уряд Яаттеенмякі став світовою сенсацією: в ньому вперше в історії половину портфелів здобули саме жінки. Вони очолили дев'ять міністерств: освіти, культури, соціальних справ та охорони здоров'я, праці, соціального забезпечення, зовнішньої торгівлі, транспорту та зв'язку. Діяльність кабінету Яаттеенмякі тривала в умовах економічної кризи, коли уряд прагнув за всяку ціну простимулювати середній бізнес.

У зовнішній політиці уряд традиційно робив ставку на співпрацю із сусідами — Естонією, Швецією, РФ. Під час візиту до Таллінна (Естонія) у травні 2002 року, обговорювала питання екології та гуманітарних зв'язків.

Після скандалу

На місце Яаттеенмякі обрано представника партії Кескуста, міністра оборони Матті Ванганена.

У 2004 році суд м. Гельсінкі зняв з колишньої прем'єрки всі звинувачення, але кар'єра Яаттеенмякі як винятково фінського політика закінчилася. Цього ж року вона здобула мандат депутатки Європарламенту.

Примітки

Джерела