uk %D0%9F%D0%B0%D1%81%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9 %D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9 %D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Пасічний Віталій Андрійович
Пасічний Віталій Андрійович
Народження	7 квітня 1921 Нові Санжари, Новосенжарівська волость, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Українська СРР
Смерть	8 грудня 2003 (82 роки) Полтава, Україна
Країна; (підданство)	СРСР; Україна
Навчання	Харківський інженерно-будівельний інститут (1940) і Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» (1941)
Діяльність	архітектор
Членство	Національна спілка архітекторів України
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пасічний.

Віталій Андрійович Пасічний (7 квітня 1921, Нові Санжари — 8 грудня 2003, Полтава) — український архітектор; член Національної спілки архітекторів України^[1].

Біографія

Народився 7 квітня 1921 року в містечку Нових Санжарах (нині селище міського типу Полтавського району Полтавської області України). Протягом 1938—1940 років навчався у Харківському інженерно-будівельному інституті, 1941 року завершив освіту у Полтавському інституті інженерів сільськогосподарського будівництва за спеціальністю інженер-будівельник^[1].

Брав у часть у німецько-радянській війні, служив червоноармійцем в артилерії^[2]. Нагороджений орденами Вітчизняної війни I (6 квітня 1985)^[3] та II (30 травня 1951) ступенів, медалями «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (22 грудня 1945), «За відвагу» (6 листопада 1947)^[2].

З 1948 року працював у проєктних установах Полтави: Облсільпроект, Облпроект, проектно-кошторисне бюро облжитлоуправління, Облміськсільпроект на посадах головного архітектора проєкту та керівника архітектурної майстерні^[1]. Член КПРС з 1953 року.

Помер у Полтаві 8 грудня 2003 року^[1].

Архітектурна діяльність

Будівлі у Полтаві

будівля міської ради (нині Апеляційний суд Полтавської області) на вулиці Соборності, № 18, (1954, співавтор Арій-Леон Вайнгорт);
багатоповерхові житлові будинки на вулиці Соборності, № 32 (1954) та вулиці Соборності № 44 (1959);
побутовий комбінат «Сніжинка» (тепер головний офіс Приватбанку) на вулиці Соборності, № 70, (1967);
Будинок рад (нині Полтавська обласна державна адміністрація) на вулиці Соборності, № 45 (1976);
адміністративна будівля Міністерства внутрішніх справ (нині відділення поліції № 1) на вулиці Решетилівська, № 32 (початок 1980-х);

Пам'ятники у Полтаві

пам'ятник на могилі Володимира Короленка у парку «Перемога» (1962, співавтор Арій-Леон Вайнгор, скульптор Надія Крандієвська);
пам'ятник нескореним полтавчанам на бульварі Івана Котляревського (1967, скулптори Любов Жуковська, Корній Посполітак, Дмитро Сова);


Соборності, № 18	Соборності, № 45	пам'ятник на могилі Володимира Короленка	пам'ятник нескореним полтавчанам

Інше

благоустрій міського парку «Перемога»;
реконструкція історичних будівель:
- кооперативний технікум на вулиці Небесної Сотні, № 9/17 (1959);
- технікум транспортного будівництва на площі Слави, № 1 (1953, співавтори А. В. Лобода, Василь Явніков);
- житлові будинки на вулиці Європейській, № 12 (1951), вулиці 1100-річчя Полтави, № 4 (1956);
відбудова та реставрація
- кінотеатр «Колос» на вулиці Гоголя, № 22 (1961);
- будівля Полтавського генерал-губернатора на Круглій площі (1960);
- Монумент Слави на Круглій площі (1946);
адаптація та прив'язка проєктів повторного застосування:
- гуртожиток технікуму м'ясної промисловості (тепер адміністративна будівля) на вулиці Капітана Володимира Кісельова, № 1, (1955);
- житлові будинки на вулиці Рєпіна, № 13 (1959), вулиці Стрітенській, № 40/21 (1959), вулиці Котляревського, № 15/25 (1959), вулиці Небесної Сотні, № 7 (1959);
проєкт детального планування вулиці Соборності (у співавторстві).
проєктів інтер'єру ресторану «Полтава» з малярським декоративним панно «Достаток» (живописці Віталій Шаховцов і Тарас Шевченко).


кооперативний технікум	технікум транспортного будівництва	кінотеатр «Колос»	будівля обласної Ради профспілок	монумент Слави