Сова Дмитро Георгійович

Сова Дмитро Георгійович
Народився24 лютого 1925(1925-02-24)
Запорізька область, Українська СРР, СРСР
Помер5 липня 1993(1993-07-05) (68 років)
Харків, Україна
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьскульптор, педагог
Alma materХарківський художній інститут (1958)
ВчителіМельгунова Ірина Михайлівна і Рябінін Микола Леонідович
Відомі учніГасанов Раміз Фіруз-огли і Бартосік Микола Григорович
ЗакладХарківський художній інститут і Харківський художньо-промисловий інститут
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоСпілка радянських художників України
У шлюбі зЖуковська Любов Гнатівна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня

Дмитро Георгійович Сова (нар. 24 лютого 1925, Якимівка — пом. 5 липня 1993, Харків) — український скульптор і педагог; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1960 року[1]. Чоловік скульпторки Любові Жуковської[2].

Біографія

Народився 24 лютого 1925 року в селі Якимівці (нині Запорізька область, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагроджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (6 квітня 1985)[3].

Упродовж 1952—1958 років навчався у Харківському художньому інституті, де його педагогами були зокрема Ірина Мельгунова, Микола Рябінін[1].

У 1958—1960 роках викладав у Харківському художньому інституті; у 1970-х роках — у Харквівському художньо-промисловому інституті[1]. Жив у Харкові, в будинку на вулиці Отокара Яроша, № 17а, квартира № 35. Помер у Харкові 5 липня 1993 року.

Творчість

Працював у галузях станкової та монументальної скульптури. Багато робіт виконав у співаторстві з Любов'ю Жуковською. Серед робіт:

станкова скульптура
  • «Будьоннівець» (1958);
  • «Полудень» (1960, дерево);
  • «Мрії» (1960, гіпс);
  • «Тривожна юність» (1962, оргскло);
  • «Повернулися» (1964—1965);
  • «Патруль Жовтня» (1964—1965);
  • «Каховка» (1966—1967, дерево);
  • «Олександр Ульянов» (1969, склоцемент).
монументальна скульптура
Пам'ятник Нескореним полтавчанам у Полтаві.

Брав участь у республіканських виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1957 року, міжнародних — з 1959 року.

Примітки

Література