Панахида (оповідання)

Панахида
Панихида
Жанр	оповідання
Форма	оповідання
Автор	Антон Павлович Чехов
Мова	російська
Написано	1886
Опубліковано	1886
Країна	Російська імперія

«Панахида» (рос. Панихида) — оповідання А. П. Чехова, вперше опубліковане у 1886 році.

Історія публікації й критика

Оповідання був вперше опубліковане в газеті "Новий час № 3581 15 лютого 1886 року в розділі «Суботники» з підписом: Ан. Чехов.

З невеликими змінами його було видано у 1887 році в газеті «В сутінках». З незначними змінами твір був включений автором у третій том зібрання його творів, виданих Адольфом Марксом у 1899—1901 роках.

За життя Чехова оповідання перекладалося угорською, німецькою, румунською, сербськохорватською і фінською мовами.

Чехов, для якого це була перша публікація у «Новому часі», раніше підписувався своїм звичайним псевдонімом А. Чехонте. 27 (14 за старим стилем) лютого він отримав телеграму з газети з проханням опублікувати оповідання зі справжнім ім'ям автора. А. С. Лазарєв-Грузинський писав у своїх мемуарах: «Чехов дав дозвіл, але пошкодував про це, тому що він збирався публікувати дещо в медичних журналах і тримав своє справжнє прізвище для серйозних статей»[1].

Відповідаючи на лист Суворіна, Чехов написав 6 березня (21 лютого за ст. стилем): «Дякую вам за втішний відгук про мої роботи і за швидке видання оповідання „…“ Вашу думка щодо викинутого кінця мого оповідання я поділяю і дякую за корисну вказівку. Працюю я вже шість років, але Ви перший, який не переймалися вказівкою і мотивуванням». Рукопис оповідання було загублено, збереглася версія, надрукована в «Новому часі».

Сюжет

Крамар Андрій Андрійович зайшов у місцеву сільську церкву Одигітріевскої божої матері помолитися за новопреставленную дочку Марію. Там його покартав священник за написання у поминальній записці слова «блудниця». Дочка крамаря була відомою актрисою, і батько не розумів, чому священнослужитель лає його за використане слово. Молитви пробудили у Андрія Андрійовича спогади про свою красиву, чутливу й розумну дочку, але оскільки вона була «актрисою», то за його розуміння використане слово було цілком доречним.

За це слово його засудив навіть диякон: «Накласти на тебе епітимію, так перестав би чванитися! Твоя дочка відома артистка була. Про її кончину навіть в газетах друкували… філозоф!».

Джерела

• Чехов А. П. Панихида // Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем: В 30 т. Сочинения: В 18 т. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1974—1982.
• Dictionnaire Tchekhov, page 303, Françoise Darnal-Lesné, Édition L'Harmattan, 2010, .
• Requiem, traduit par Madeleine Durand et Édouard Parayre, révision de Lily Dennis, éditions Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, 1967, .

Посилання

• Рассказ Панихида
• Панихида, оригинальный русский текст
• Реквием, переклад англійською

Примітки

1. А. Грузинский. О Чехове. Русская правда. 1904. № 99