Стрибуха

Стрибуха
рос. Попрыгунья
Автор	Чехов Антон Павлович[1]
Мова	російська
Опубліковано	5 (17) січня 1892
Країна	Російська імперія

«Стрибуха» — оповідання Чехова А. П. написане у 1891 році.

Вперше надруковано у журналі «Север» № 1 від 5 січня 1892 року та № 2 від 12.01.1892 року.

У 1894 році оповідання увійшло до збірки «Повісті та оповідання».[2]

Історія створення

Матеріал, який склав основу оповідання, був зібраний задовго до початку роботи над ним. 18 серпня 1891 року Чехов повідомив літератору Червинському Ф. О.^[ru],[3]  що в нього є оповідання для журналу.

11 грудня 1891 року Чехов відкоригував його та 14 грудня дав назву: «Стрибуха»(«Попрыгунья» (рос.).

За життя Чехова А. П. оповідання було переведене на болгарську, німецьку, угорську, французьку, чеську, шведську, сербськохорватську мови.

Сюжет

Ольга Іванівна, молода дама 22-ти років, веде богемне життя. В той час, коли вона запрошує додому на вечірки відомих, на її погляд людей: художників, музикантів, акторів, її 31-річний чоловік Димов працює у двох лікарнях: в одній, з 9 до 12 години приймає та лікує хворих, в іншій — розтинає трупи.

Ольга Іванівна любить усім розповідати історію знайомства з Димовим та підкреслює, що він — розумна та благородна людина.

Одного разу Ольга Іванівна від'їжджає з художниками у подорож по Волзі та закохується в одного з них — Рябовського. Але минає час, Ользі Іванівні та Рябовському набридають їх відносини і вона повертається додому. Згодом повертається Рябовський.

Ольга Іванівна намагається знов привернути увагу Рябовського, але він уникає її. Їх відносини стають відомими у світі, проте Димов не звертає на це уваги. І тоді Ольга Іванівна починає казати, що він пригнічує її своєю великодушністю.

Напруга в родині зростає, та одного разу, під час лікування дитини, Димов заражається дифтеритом.

Почувши від колег Димова, що хвороба дуже важка і справи кепські, про велич його вчинку та можливу втрату для науки, Ольга Іванівна намагається пояснити чоловіку про помилку, вважає, що можна все виправити, але занадто пізно — Димов помирає.

Критика

Оповідання отримало в цілому позитивні відгуки. «Стрибуха», безперечно є перлиною між нашими новелами", писав літературний критик  Андреєвський С. А.[4]

Цікаві факти

Хоча за властивостями особистості персонажі відрізнялись від прототипів, окремі риси подібності отримали перевагу в сучасників. Герої «впізнали» себе. Через це Чехова ледь не викликали на дуель, а деякі знайомі припинили з ним спілкування.

Примітки

1. Гиляровский В. А. Москва и москвичи — 1926.
   d:Track:Q14321296d:Track:Q521170
2. Попрыгунья. Примечания. chehov-lit.ru. Процитовано 31 жовтня 2021.
3. Червинский Федор Алексеевич. www.rulex.ru. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
4. Андреєвський Сергій Аркадійович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.

Джерела

• С. Андреевский. Новая книжка рассказов Чехова. — «Новое время», 1895, № 6784, 17 января). (рос.)
• Чехов А. П. Попрыгунья// Чехов А. П. Избранные произведения. / Государственное издательство детской литературы Министерства просвещения РСФСР, Москва, 1960. (рос.)